К-11428/07 Про визнання протиправними рішень регіональної митниці щодо анулювання вантажних митних декларацій, а також зобов'язати відповідача дозволити відправку вантажу на експорт - 21.10.2008 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської митниці на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2007р. у справі за позовом ТОВ "Сплав" до Ізмаїльської митниці, третя особа – ТОВ "Рейн-лайн", про зобов"язання вчинити дії, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

ТОВ "Сплав" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання протиправними рішень Ізмаїльської митниці щодо анулювання вантажних митних декларацій від 30.09.2006р. № 506020013/6/1110140 та № 50602000113/6/110141 на вантаж "пшениця 4 класу" та відміну дії 5 та 6 екземпляра вказаних ВМД, а також зобов"язати відповідача дозволити відправку на експорт вантажу "пшениця; класу", згідно зазначених ВМД.

Постановою господарського суду Одеської області від 12.02.2007р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2008р. апеляційна скарга задоволена, постанова господарського суду Одеської області від 12.02.2007р. скасована, ухвалене нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2008р., Ізмаїльська митниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2007р, залишити в силі постанову господарського суду Одеської області від 12.02.2007р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно приписів ст.. 72 Митного кодексу України (92-15) митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарі, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації товаросупровідних документах.

Механізм проведення митного оформлення станом на день подання спірних ВМД, тобто 30.09.2006р., було врегульовано Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженим наказом Державної митної служби України 20.04.2005р. №314 (z0439-05) .

Згідно до п. З зазначеного порядку при прийнятті ВМД до оформлення здійснюється: 1. ) перевірка повноважень декларанта;

2.) перевірка дотримання строків подання ВМД митному органу призначення;

3.) перевірка виконання особою, що здійснює перевезення, зобов'язання щодо доставки товарів у митний орган призначення;

4.) перевірка наявності вірусів на магнітному носії;

5.) за допомогою програмного забезпечення перевірка правильності заповнення декларантом ВМД;

6) перевірка відповідності відомостей, унесених до всіх граф електронної копії ВМД, відомостям, що містяться у відповідних графах ВМД на перовому носії;

7) перевірка комплектності отриманих від декларанта документів і їх відповідності даним, зазначеним у графах 40 і 4п ВМД;

8) перевірка наявності документів, що видаються вповноваженими органами державної влади на окремі товари, щодо переміщення яких через митний кордон України встановлено обмеження, - з урахуванням заявленого декларантом коду товару згідно з товарною номенклатурою Митного тарифу країни;

9) перевірка наявності фактів застосування до суб'єкта ЗЕД і/або іноземного об'єкта господарської діяльності санкцій Міністерства економіки України, а також фактів порушення суб'єктом ЗЕД митних правил;

10) перевірка відповідності зазначених у ВМД даних про товари даним, зазначеним у дозвільних документах уповноважених державних органів, що підтверджують проведення інших видів контролю, якщо товари підлягають цим видам контролю (у встановлених законодавством випадках – перевірка наявності відповідних відміток у товаросупровідних документах);

11) прийняття ВМД до оформлення шляхом: проставлення відбитка штампа ПМК у графі Б основних аркушів і на всіх додаткових аркушах ВМД, а також підпису, свого прізвища й часу прийняття ВМД до оформлення на першому основному аркуші ВМД; у встановлених випадках зазначення дати, з якої товари перебувають під митним контролем; присвоєння ВМД реєстраційного номера в установленому порядку; проставлення в установлених випадках відбитка штампа ПМК на товаросупровідних документах; присвоєння ДМВ (за наявності) та Інформаційному аркушу номера, що відповідає реєстраційному номеру ВМД.

У відповідності до п.1.6 зазначеного порядку ВМД, подана митному органу, але ще не прийнята до оформлення (відсутні відбиток штампа "Під митним контролем" (далі - штамп ПМК) і реєстраційний номер), може бути відкликана декларантом з дозволу митного органу. З моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Ця ВМД не може бути відкликана декларантом.

Оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності (далі - суб'єкт ЗЕД) права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Зазначені положення цілком кореспондуються із приписами ст. 90 Митного кодексу України.

Факт прийняття митним органом у встановленому порядку ВМД позивача до митного оформлення, підтверджується матеріалами справи (а.с.10-12) та сторонами не заперечується.

П.6.6 вказаного порядку передбачено, що за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.

Анулюванню при цьому підлягає виключно реєстраційний номер ВМД, за якою відмовлено в митному оформленні. Анульований реєстраційний номер ВМД не може бути присвоєний іншій ВМД.

Таким чином, проаналізувавши чинне законодавство, колегія суддів зазначає, що анулювання вантажної митної декларації без оформлення Картки відмови та видачі декларанту Талону відмови чинним митним законодавством не передбачено, що обумовлено також тим, що можливість підприємства, перевізника чи особи, уповноваженої на декларування, оскаржити дії митного органу, зокрема і до суду, передбачена законодавцем саме на підставі оформленого митним органом Талону відмови.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що анулювання митним органом ВМД №506020013/6/110140, №506020013/6/110141 без оформлення Картки відмови здійснено в порушення вимог чинного законодавства.

Посилання Ізмаїльської митниці в обґрунтування проведених дій на ст.90 МК України судом до уваги не приймаються, оскільки у відповідності до вимог зазначеної статті зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення. Зміна, доповнення чи відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються.

Твердження митниці про те, що підставою анулювання ВМД було ненадання позивачем митному органу необхідних документів, а саме ліцензії, суд обґрунтовано не прийняв до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.86 МК України необхідною умовою прийняття митної декларації є додання до неї всіх необхідних документів, саме їх наявність, виходячи з положень Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005р. № 314 (z0439-05) , перевіряється при прийнятті ВМД до митного оформлення. Крім того, як свідчать матеріали справи, митне оформлення (митний контроль -гр. Д) було закінчене 30 вересня 2006 року, про що свідчать печатки Ізмаїльської митниці, а Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2006 р. № 1418 (1418-2006-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2005 р. № 1304 (1304-2005-п) та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2006 р. № 1364 (1364-2006-п) , на яку посилається митний орган, була прийнята лише 11 жовтня 2006 року, а набрала чинності 17.10.2006р., тобто вже після закінчення митного оформлення. Більш того, відсутність будь-яких документів після прийняття ВМД до оформлення є підставою для відмови у митному оформленні, яка має бути проведена у передбачений законом спосіб.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 12.02.2007р. провадження у справі в частині вимог позивача про визнання дій відповідача протиправними закрито у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зазначений висновок не відповідає чинному законодавству та фактично позбавляє позивача права на судовий захист, оскільки вказані вимоги є первісними по відношенню до вимог про зобов'язання дозволити відправку вантажу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, відповідно до статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Як вбачається із приписів ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З 1 вересня 2005 року набрав чинності КАС України (2747-15) , який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України вирішення спорів фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів. Справи у таких спорах за визначенням, що міститься в пункті 1 статті 3 КАС України, є справами адміністративної юрисдикції (адміністративними справами).

Згідно до пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України (2747-15) (у редакції Закону України від 06.10.2005 року № 2953-ІУ (2953-15) ), яким передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України (2747-15) . Оскільки спори юридичних осіб із державним органом щодо оскарження його рішень були підвідомчі, відповідно до ГПК України (1798-12) 1991 року, саме господарському суду, закриття провадження у справі зроблено місцевим господарським судом із порушенням чинного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 22 КАС України, встановлення судом після відкриття провадження у справі, що провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності, є підставою для передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, встановивши при розгляді справи, що дії відповідача щодо анулювання ВМД без видачі картки відмови є такими, що не відповідають чинному законодавству, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухвалу суду про закриття провадження у справі.

Судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуально права при вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.