К-9908/07 Про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін - 21.10.2008 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області на постанову господарського суду Сумської області від 22 січня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року у справі №АС16/700-06 за позовом Статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця" в особі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про визнання недійсним рішення та припису, -

СТГО "Південна залізниця" в особі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про визнання недійсним рішення від 28 листопада 2006 року №40 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін" та припису від 30 листопада 2006 року №1993/8/3 "Про усунення порушень державної дисципліни цін". Свої вимоги обґрунтовує недостовірністю відомостей, зазначених в акті перевірки.

Постановою господарського суду Сумської області від 22 січня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, підставою для винесення оскаржуваного рішення від 28.11.2006р. №40 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін", складеного Держінспекцією з контролю за цінами та припису Держінспекції з контролю за цінами в Сумській області від 30.11.2006р. №1993/8/3 "Про усунення порушень державної дисципліни цін" став акт перевірки дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні плати за житлово-комунальні послуги в Сумському будівельно-монтажному управлінні Південної залізниці, складений начальником відділу Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області Задесенець ОД.

З акту перевірки вбачається, що перевірка проведена згідно звернення громадян, за участю головного бухгалтера позивача Левчич О.В. та з відома начальника Тимченко О.Ф. Крім того, з акту вбачається, що 19.10.2006р. головний бухгалтер Левчич О.В. відмовилася від підпису цього акту.

Однак, в матеріалах справи міститься копія посвідчення про відрідження №219640 в м.Харків, видане на ім'я Левчич О.В. (а.с.85), з якого вбачається, що 19 та 20 жовтня 2006р. вона знаходилась у відрядженні, а тому запис, зроблений перевіряючою Задесенець О.Д. щодо відмови головного бухгалтера від підпису оскаржуваного акту не відповідають дійсності.

Згідно п.1.3 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59 (z0218-98) , фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті. Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього. Крім того, в матеріалах справи міститься Журнал реєстрації перевірок підприємства, який не містить запису щодо проведення перевірки інспекцією.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки спірне рішення та припис прийняті на підставі акту перевірки, який містить недостовірні відомості, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про їх неправомірність та підставно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області відхилити, а постанову господарського суду Сумської області від 22 січня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року - залишити без змін.