Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадеєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

при секретарі: Турчин Д.О.

за участю представників:

Генеральної прокуратури України – прокурора Чубенка В.В.,

Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Старий Фіолент" – Паламарчук І.В., Семашко Д.М., Макорової Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Севастопольський маяк" та малого приватного підприємства "Самерс" на ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 18 січня 2007 року, у справі №2-а-57/2006 за позовом Прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя, садового товариства "Старий Фіолент", треті особи – ВАТ "Севастопольський маяк", МПП "Самерс", про визнання незаконним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, -

У лютому 2006 року прокурор Балаклавського району міста Севастополя звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя, треті особи – ВАТ "Севастопольський маяк", МПП "Самерс", про визнання незаконним та скасування розпорядження від 16 вересня 1999 року №800 "Про реєстрацію садівничого товариства "Старий Фіолент" та визнання недійсною державної реєстрації садівничого товариства "Старий Фіолент".

Ухвалою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 29 травня 2006 року до участі в справі в якості другого відповідача залучено садівниче товариство "Старий Фіолент".

Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 24 жовтня 2006 року позов прокурора задоволено в повному обсязі.

Суд першої інстанції мотивував судове рішення тим, що спірним розпорядженням Балаклавської райдержадміністрації м. Севастополя зареєстровано садівниче товариство "Старий Фіолент", розташоване на мисі Фіолент, квадрат 24 по Кріпосному шосе,1, не взявши до уваги, що на зазначену в спірному розпорядженні земельну ділянку було видано ВАТ "Севастопольський маяк" Державний акт №1-1 КМ-005948 від 15.03.1996р. на право постійного користування, який ніким не скасований.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 18 січня 2007 року постанова суду першої інстанції скасована, провадження у справі закрито з підстав непідвідомчості даного спору судам загальної юрисдикції.

В касаційних скаргах ВАТ "Севастопольський маяк" та МПП "Самерс" просять скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 18 січня 2007 року, як ухвалену з порушенням норм процесуального права, та залишити в силі постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 24 жовтня 2006 року, яку вважають законною та обґрунтованою.

В запереченнях на касаційну скаргу садівниче товариство "Старий Фіолент" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції, як законну та обґрунтовану, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п.1ч.1ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Земельним кодексом України (2768-14) , Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Отже, в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України спір, який виник між сторонами по даній справі, є публічно-правовим, тому касаційна скарга інстанційно підсудна Вищому адміністративному суду України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі Апеляційний суд м. Севастополя мотивував своє рішення тим, що в даному випадку виник спір між юридичними особами, а тому дана справа не підвідомча суду загальної юрисдикції як адміністративному суду.

Однак, з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування.

Пунктом 5 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України (2747-15) передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до приписів ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.

Крім того, положеннями ст. 60 КАС України передбачено, що у випадках, встановлених законом, зокрема, прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Слід також зазначити, що ст.ст. 157, 203 КАС України не передбачено такої підстави для закриття провадження у справі, як непідвідомчість справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя від 16.09.2000 р. № 800 було зареєстровано садівниче товариство "Старий Фіолент", розташоване на мисі Фіолент, квадрат 24 по Кріпосному шосе,1, та зареєстровано Статут СТ "Старий Фіолент", прийнятий загальними зборами 15.08.1999р.

В п. 2 оскаржуваного розпорядження вказано, що садівниче товариство "Старий Фіолент" утворюється на земельній ділянці, яка відведена розпорядженнями Севастопольської міської державної адміністрації від 08.09.1997р. №1651-р, від 08.09.1997р. №1652-р, від 11.11.1997р. №1997-р, від 13.02.1998р. №224-р,розпорядженнями Балаклавської районної державної адміністрації від 21.10.1997р. № 887 та від 03.02.1998 р. № 118. Однак, в жодному із вказаних в цьому пункті розпоряджень не велася мова про виділення у постійне користування даної земельної ділянки садівничому товариству "Старий Фіолент".

Отже, недостовірними є викладені в п. 1.1.Статуту "Старий Фіолент" дані стосовно того, що земельні ділянки, перераховані у розпорядженнях Севастопольської МДА №№ 1651-р, 1652-р, 1997-р, 224-р та у розпорядженнях Балаклавської РДА №№ 118, 887, надаються садівничому товариству у постійне користування.

Тобто, Балаклавська райдержадміністрація зареєструвала Статут садівничого товариства "Старий Фіолент", який містив недостовірні відомості стосовно земельної ділянки.

Також слід зазначити, що розпорядженням Ради Міністрів народних депутатів УРСР від 19 жовтня 1988 року №453-р ВАТ "Севастопольський маяк" м. Севастополь, Фіолентівське шосе, 1, було надано у постійне користування 6,3637гектарів землі для розміщення бази відпочинку

На виконання зазначеного вище розпорядження Ради Міністрів УРСР Севастопольською міською державною адміністрацією було видано 15 березня 1996 року ВАТ "Севастопольський маяк" Державний акт на право постійного користування землею площею 6,3637 гектарів землі за №005948 серія 1-КМ, який зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №378. ' /span'Невідємним додатком до цього Державного акту є План зовнішніх меж землекористування, в якому вказано, зокрема, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться охоронна зона археологічного пам’ятника, без спеціального дозволу забороняється будівництво, посадка багаторічних насаджень, проведення любих земляних робіт.

Зазначений Державний акт від 15.03.1996р., яким було надано у постійне користування ВАТ "Севастопольський маяк" земельну ділянку площею 6, 3637 га, ніким не скасований та не змінений.

Отже, спірним розпорядженням Балаклавської райдержадміністрації м. Севастополя №800 від 16.09. 1999 р. садівниче товариство "Старий Фіолент" було зареєстровано на земельній ділянці, належним землекористувачем якої являлося ВАТ "Севастопольський маяк".

В п. 1.1 Статуту садівничого товариства "Старий Фіолент" зазначено, що товариство створено на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР", інших Законів України, рішень місцевих органів влади.

Відповідно до абз.5 ч.3 ст. 11 Закону "Про кооперацію в СРСР", (який діяв на час реєстрації Статуту садівничого товариства "Старий Фіолент"), в тих випадках, коли для діяльності кооперативу потрібна ділянка землі або інші природні ресурси, для реєстрації його Статуту необхідна згода на їх надання відповідного державного органу або первісного користувача.

Частиною 1 статті 31 Земельного кодексу України 1990 року ( в редакції Закону України від 13.03.1992 (2199-12) р), який був чинним на час прийняття Балаклавською райдержадміністрацією м. Севастополя спірного розпорядження, передбачено, що вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів, а відповідно до ч.6 цієї статті Кодексу у разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки ці питання можуть бути вирішені в судовому порядку.

Аналогічні положення містяться і в ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України 2001 року, якою передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно ч.10 ст. 149 вищеназваного Кодексу, у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б підтверджували надання згоди державного органу чи належного землекористувача - ВАТ "Севастопольський маяк" на передачу земельної ділянки садівничому товариству "Старий Фіолент" на час його створення.

Отже, Балаклавська райдержадміністрація м.Севастополя спірним розпорядженням зареєструвала садівниче товариство "Старий Фіолент" на земельній ділянці ВАТ "Севастопольський маяк", не вилучаючи при цьому у останнього земельну ділянку у встановленому законом порядку, що визнати правильним не можна.

Окрім того, за змістом норм процесуального права, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно рішень Гагарінського районного суду від 03.06.1999р. у справі №2-243/99, від 04.03.1999р. у справі №2-248/99, від 04.03.1999р. у справі №2-206/99, від 01.07.1999р. у справі №2-253/99, від 01.07.1999р., від 01.07.1999р. у справі №2-249/99, від 01.07.1999р. у справі №2-250/99, від 24.12.1999р. у справі №2-251/99, від 03.06.1999р. у справі №2-257/99, від 03.06.1999р. у справі №2-205/99, від 30.04.1999р. у справі №2-265/99, від 24.12.1999р. у справі №2-2702/98, від 03.06.1999р. у справі №2-252/99 фізичні особи, вказані у названих судових рішеннях, зобов’язані звільнити садові будинки та повернути їх ВАТ "Севастопольський маяк" як власнику будинків бази відпочинку "Каравелла".

Однак, незважаючи на вищеназвані судові рішення фізичні особи прийняли на загальних зборах 15.08.1999р. рішення про утворення садівничого товариства "Старий Фіолент" на базі цих садових будинків і землі, на якій ці будинки розміщені, та прийняли Статут садівничого товариства "Старий Фіолент".

Незважаючи на наявність судових рішень про звільнення фізичними особами ( засновниками садівничого товариства "Старий Фіолент") садових будинків та повернення їх власнику, Балаклавська райдержадміністрація м. Севастополя спірним розпорядженням від 16.09.1999 р. №800 зареєструвала садівниче товариство "Старий Фіолент" та Статут садівничого товариства "Старий Фіолент", що визнати законним не можна.

Також слід зазначити, що на підставі рішення сесії Севастопольської міської ради від 12.11.2002р. №339 Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради 06.06.2006р. видано свідоцтво на право власності на будинки бази відпочинку "Каравела", яке зареєстровано КП БТІ та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна м. Севастополя на праві приватної власності за ВАТ "Севастопольський маяк", та записано до реєстрової книги 16 нж стор.43 за №3602 07.06.2006р. Дане свідоцтво не скасовано і не визнано не чинним у встановленому законом порядку.

Згідно положень ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Балаклавська районна державна адміністрація м. Севастополя приймаючи спірне розпорядження від 16.09.2000 р. № 800 вийшла за межі своїх повноважень, що є порушенням норм Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) .

Відповідно до ч.2 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини і дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми процесуального права, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому зазначена обставина відповідно до ч.1 ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі ухвали апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Севастопольський маяк" та малого приватного підприємства "Самерс" задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 18 січня 2007 року скасувати.

Постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 24 жовтня 2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.