Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гаманка О.І.,

Головчук С.В.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Збаразької міської ради Тернопільської області про поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому зазначала, що рішенням Збаразької міської ради Тернопільської області від 14 квітня 2006 року №10 скасовано рішення сесії вказаної ради від 21 березня 2006 року №1485 "Про призначення ОСОБА_2 на посаду секретаря виконавчого комітету міської ради".

Просила визнати протиправним та скасувати вказане рішення суб'єкта владних повноважень, поновити на посаді секретаря виконавчого комітету Збаразької міської ради Тернопільської області, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово. Останньою постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник позивачки ставить питання про скасування судових рішень. Просила постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням сесії Збаразької міської ради Тернопільської області від 15 квітня 2002 року четвертого скликання ОСОБА_2 обрано секретарем ради.

Рішенням сесії Збаразької міської ради Тернопільської області четвертого скликання від 21 березня 2006 року №1485 позивачку переведено на посаду секретаря виконавчого комітету міської ради.

Рішенням сесії Збаразької міської ради Тернопільської області наступного п'ятого скликання від 06 квітня 2006 року припинено повноваження ОСОБА_2 як секретаря ради у зв'язку із закінченням депутатських повноважень.

Рішенням сесії Збаразької міської ради Тернопільської області п'ятого скликання від 14 квітня 2006 року №10 рішення сесії ради четвертого скликання від 21 березня 2006 року №1485 про переведення позивачки скасовано як таке, що було прийнято з порушенням вимог частини 9 статі 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки на час прийняття рішення сесії Збаразької міської ради Тернопільської області від 21 березня 2006 року №1485 позивачка була депутатом міської ради, тому не могла бути призначена секретарем виконавчого комітету ради і рішення про скасування переведення є законним.

З такими висновками судів попередніх інстанцій неможна погодитися виходячи з наступного.

Склад виконавчого комітету ради визначений частиною третьою статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до якого входить керуючий справами (секретар) виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради (частина друга статті 51 названого Закону).

У порядку встановленому законом, рішенням сесії Збаразької міської ради Тернопільської області четвертого скликання від 21 березня 2006 року №1485 позивачку, яка була депутатом і секретарем ради, переведено на посаду секретаря виконавчого комітету міської ради.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 51Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови. Такі обмеження встановлені частиною четвертою статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради, зокрема, у разі обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень.

Оскільки позивачку було призначено до складу виконавчого комітету ради для роботи у ньому на постійній основі, то виходячи з вимог пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" її повноваження депутата місцевої ради припинилися достроково без прийняття рішення ради.

Суди попередніх інстанцій невірно застосували закон і помилково прийшли до висновку про порушення радою вимог закону щодо сумісності.

Скасування рішення про призначення позивачки на посаду секретаря виконавчого комітету є фактичним звільненням її з роботи.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не встановлювали обставини щодо наявності підстав для звільнення позивачки з роботи, дати звільнення, наявності вимушеного прогулу і його оплати.

Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.