Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційними скаргами дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Міністерства палива та енергетики України на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року у справі №9/8 за позовом Міністерства палива та енергетики України до відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Чернівцігаз" та дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", за участю прокуратури Чернівецької області, про спонукання до вчинення дій, -

В січні 2007 року Міністерство палива та енергетики України звернулося в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Чернівцігаз" та дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", в якому просило спонукати відповідачів виконати вимоги наказу позивача №542 від 29.12.2006 р. "Про передачу державного майна, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення розподілу природного газу, з балансу відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Чернівцігаз" на баланс Чернівецької філії ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

_________________________________________________________________________________________________________________

Справа № К-12065/07, К-12176/07 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 29 січня 2007 року позов задоволений.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року скасоване рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду дочірня компанія "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Міністерство палива та енергетики України звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ позивача №542 від 29.12.2006 р. був прийнятий у відповідності до Закону України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) для реалізації повноважень у сфері управління газорозподільними мережами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" законодавство про управління об’єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України (436-15) , Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об’єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об’єктами державної власності.

Згідно ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб’єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльністю на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб’єкти державного сектору економіки – це суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що дії позивача у спірних правовідносинах були направлені саме на реалізацію організаційно-господарських повноважень у сфері управління газорозподільними мережами Чернівецької області.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що у статутному фонді ВАТ "Чернівцігаз" відсутня державна частка, яка б давала державі можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність підприємства, а згідно статуту ВАТ "Чернівцігаз" належить до приватної форми власності.

Тобто, ВАТ "Чернівцігаз" не відноситься до суб’єктів господарювання державного сектору економіки і до нього не можуть застосовуватись організаційно-господарські повноваження уповноважених державних органів управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З урахуванням положень ст. 17 та ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України спір з реалізації організаційно-господарських повноважень відповідного державного органу у сфері управління державним майном не відноситься до компетенції адміністративних судів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже дані правовідносини не засновані на адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однієї сторони стосовно іншої, а за своїм характером оформлення акту прийому-передачі газу є господарською операцією.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційні скарги дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Міністерства палива та енергетики України – відхилити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.