Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2005р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2006р.

у справі № 2-4667/05

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання дій неправомірними

У липні 2004р. ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання дій заступника керівника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визначення податкового зобов'язання в сумі 18799,44 грн. неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючим органам не надаються повноваження нараховувати податки і збори у випадку отримання доходу за основним місцем роботи та суми виграшу.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом на підставі даних декларації про отримані доходи позивача було визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання по прибуткового податку з громадян в розмірі 18799,44 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0016191710/0 від 24.05.2004р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та визначення податкового зобов'язання по прибутковому податку з громадян.

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Позивачем було задекларовано доход за 2003р. за місцем основної роботи на суму 34 093,53 грн., з яких утримано прибуткового податку - 10 199,40 грн. та не за місцем основної роботи (доход за сумісництвом) - 93 639,81 грн., з яких утримано прибуткового податку на суму 10 199,40 грн.

У статті 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного громадянина сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів, порядок їх зарахування і напрями використання, перелік платників податків - та об'єктів оподаткування, відповідальність за порушення податкового зобов'язання визначені в Законі України від 25.06.1991р. у № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" (1251-12) (далі - Закон України від 25.06.1991р. у № 1251-ХП (1251-12) ).

Згідно зі статтями 3, 4, 14 вказаного Закону громадяни зобов'язані сплачувати податок з отриманих доходів і при цьому має додержуватися принцип соціальної справедливості, який полягає в забезпеченні соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі прибутки.

Порядок та особливості оподаткування доходів громадян регулювались до 01.01.2004р. Декретом Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992р. (13-92)

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове зобов'язання позивача виникло на підставі поданої ним декларації про отримані доходи.

Об'єктом оподаткування, відповідно до статті 2 даного Декрету є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік, який складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів, одержаних із різних джерел як на території України, так і за її межами у натуральній і грошовій формі.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Декрету Міністрів України № 13-92 (13-92) від 26.12.1992р. прибутковий податок з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи обчислювався за ставками прогресивної шкали оподаткування згідно з Указом Президента України № 519/94 від 13.09.1994р. (519/94) (зі змінами та доповненнями з урахуванням Указу Президента України № 762/96 від 25.08.1996р. (762/96) ), таким чином ставка становила від 10 до 40 відсотків в залежності від суми доходу.

Згідно з пунктом 3 статті 7 вказаного Декрету із сум доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи, податок нараховується до джерела виплат за ставкою 20%.

Декретом Міністрів України № 13-92 (13-92) від 26.12.1992р. та Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою Наказом Головної державної податкової інспекції України № 12 від 21.04.1993р. (z0064-93) передбачено що, відносно громадян, які мають постійне місце проживання в Україні і одержали доходи не за місцем основної роботи, державними податковими інспекціями на підставі декларації проводяться перерахунки податку з сукупного річного доходу за встановленими ставками.

Отже, за наслідками календарного року обчислення прибуткового податку з сукупного річного доходу проводиться як за місцем основної роботи, так і податковими органами на підставі поданої громадянами декларації.

Відповідно до ставок, визначених в пункті 1 статті 7 Декрету та підпункті 7.1 пункту 7 Інструкції про прибутковий податок з громадян (z0064-93) середньомісячні доходи, що перевищують 1701 грн. оподатковуються за ставкою 40 %.

Так податковим органом при проведенні річного перерахунку встановлено, що за 2003р. сукупний річний доход позивача складав: 127733,34 грн., а середньомісячний - 10644, 44грн.

Враховуючи те, що чинним законодавством України передбачена єдина шкала ставок для обчислення прибуткового податку із сукупного оподатковуваного доходу громадян, то вона повинна застосовуватись до всіх об'єктів оподаткування.

Оскільки місячний сукупний оподатковуваний доход позивача в 2003р. складав - 10644,44 грн., то податковим органом правомірно донараховано прибуткового податку виходячи із 40 % ставки прогресивного оподаткування.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку відносно того, що прибутковий податок за 2003р. у даному випадку складає - 47653,80 грн. З урахуванням того, що позивачем вже сплачено суму податку в розмірі - 28854,36 грн., то податковим органом правомірно донараховано суму податкового зобов'язання по прибутковому податку з громадян у розмірі - 18799,44грн.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2005р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2006р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.