Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2006

у справі №46/249-А

за позовом Заступника Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва

до ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім.. Є.О. Патона"

про стягнення 69413,16 грн.

Заступник Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім.. Є.О. Патона" про стягнення податкової заборгованості в сумі 69413,16 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 05.09.2006 у справі №46/249-А позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 у справі №46/249-А, скасовано постанову місцевого господарського суду та прийнято нову, якою в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва оскаржила його в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 у справі №46/249-А та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Податковий борг (недоїмка) згідно п. 1.3 ст.1 Закону № 2181 - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом про стягнення податкового боргу та обґрунтовуючи свої вимоги проведеною Прокуратурою Голосіївського району м. Києва перевіркою відповідача, Прокурором жодних доказів на підтвердження її проведення, а також прийняття будь-якого акту за ї результатами не надано. Одночасно, в позовній заяві Прокурор посилається на Лист ДПІ від 19.08.200 5р., яким підтверджено податковий борг ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування інститут) електрозварювання ім. Є.О. Патона" перед бюджетом в сумі 69 413,16 грн. Згаданий Лист де матеріалів справи не долучено. Проте, розрахунок податкового боргу, який долучено Прокурором до позовної заяви не підтверджено жодними доказами.

Згідно Акту № 323/1-23-01-05417733 від 31.05.2006р. про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона" за період з 01.01.2004 р. по 01.01.2006 р., порушення ст. 2 Закону України "Про плату за землю" №378/96-ВР від 19.09.1996р. призвело до заниження земельного податку по земельним ділянкам, розташованим в Голосіївському районі м. Києва на 43 679, 34 грн. Однак, жодних повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобов'язання по земельному податку на цю суму ДПІ не надано. За наданими поясненнями відповідача в засіданні апеляційної інстанції останнім не отримано жодних повідомлень-рішень.

Крім цього, 03.11.2005р. ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку правильності нарахування та своєчасності внесення до бюджету плати за землю ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона" за період з 01.01.2004р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено Акт № 6-23/12-05417733 на підставі п. 1 Висновків якого донараховано 17 258, 13 грн. загальної суми земельного податку до розрахунків на 2004 р. та 9 місяців 2005 р., а також згідно розрахунку фінансових санкцій до цього Акту застосовано 8 629, 07 грн. штрафу. Цей Акт підписано відповідачем.

Таким чином, за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005 р. ДПІ в згаданому Акті перевірки визначено податкове зобов'язання по земельному податку 17 258, 13 грн. та нараховано 8 629, 07 грн. штрафних санкцій. Разом з тим, ДПІ не надано суду податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі цього Акту за результатами перевірки.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 у справі №46/249-А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 у справі №46/249-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.