Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Харченка В.В.

Суддів: Гончар Л.Я.

Кравченко О.О.

Чалого С.Я.

Шкляр Л.Т.

при секретарі: Мерзлому Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Кедр" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня 2007 року у справі за позовом приватного підприємства "Кедр" до Дніпропетровської міської ради про визнання нечинним рішення в частині та спонукання до вчинення дій,-

У вересні 2006 року приватне підприємство "Кедр" звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання нечинним рішення в частині та спонукання до вчинення дій.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2006 року позовні вимоги приватного підприємства "Кедр" задоволено частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня 2007 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2006 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції приватне підприємство "Кедр" в касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2004 року Дніпропетровська міська рада прийня­ла рішення за №184/17, яким позивачу було передано для будівництва торгівельного компле­ксу земельну ділянку площею 0,0501га. в оренду строком на два роки.

03.08.2004 року позивач та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки строком на два роки. Вказаний договір набув чинності з 03.09.2004 року.

21.09.2005 року відповідачем прийнято рішення за №44/30 додатком до яко­го спірну земельну ділянку було включено в перелік земельних ділянок, які не підлягають забудові.

11.08.2006 року заступником голови комітету земельних відносин міськради в адресу пози­вача направлено лист, в якому ПП "Кедр" повідомлено про небажання міськради про поно­влення договору оренди землі.

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції зазначив, що на час прийняття відповідачем рішення від 21.09.2005 року спірна земельна ділянка знаходилась в оренді у по­зивача, а тому, згідно з п.2 вказаного рішення, землю не можна було включати до перелі­ку. Крім того, оскільки ПП "Кедр" продовжувало користуватися земельною ділянкою по за­кінченню строку договору оренди, позивач отримав право на продовження договору.

Зазначені висновки суду не відповідають матеріалам справи та не ґрунтуються на при­писах чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень міських рад у галузі земельних правовідносин віднесено розпорядження землями територіальних громад та вирішення інших питань у галузі земельних правовідносин. Спірна земельна ділянка, згідно із ст. 38 ЗК України, має статус земель житлової та громадянської забудови, порядок використання яких визначається відповідними органами місцевого самоврядування з урахуванням по­треб територіальної громади.

Таким чином, вирішення питання щодо необхідності використовування спірної земель­ної ділянки для забудови або для збереження на ній зеленої зони, призначеної для зага­льного користування мешканцями міста, знаходиться у виключній компетенції відповідача. Рішення про включення спірної ділянки до переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові, прийнято на сесії міської ради з додержанням вимог Закону України "Про місце­ве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) щодо процедури прийняття такого рішення. При цьому чин­не законодавство не передбачає, що знаходження спірної ділянки в тимчасовому користу­ванні у суб'єкта господарювання позбавляє орган місцевого самоврядування використати своє право визначитися щодо можливості здійснення забудови на цій землі або скоригувати свої плани щодо цільового використання цієї ділянки.

За таких обставин немає підстав вважати, що рішення відповідача про неможливість здійснення забудови спірної ділянки прийнято з перевищенням повноважень міської ради або з порушенням процедури прийняття рішення.

Безпідставним є посилання позивача на п.2 рішення від 21.09.2005 року, яким передбаче­но, що до переліку не можуть бути занесені ділянки, по яких діють рішення міськради про погодження місць розташування об'єктів або проектів відведень земельних ділянок, оскі­льки на час прийняття вказаного рішення строк дії дозволу на виконання робіт закінчився (а.с.20-21), а доказів наявності іншої, узгодженої з відповідачем та іншими вповноважени­ми на це органами, містобудівної документації позивач суду не надав.

Також помилковим є посилання на приписи ст. 33 Закону України "Про оренду зе­млі" (161-14) , тому що відповідно до зазначеної норми договір оренди земельної ділянки підлягає поновленню, лише за відсутністю письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2006 року позивача було поінформовано про незгоду міськради продовжувати дію до­говору. Вказаний лист було підписано особою, вповноваженою на це Дніпропетровською міською радою. При наявності такого заперечення суд першої інстанції безпідставно дійшов висно­вку про те, що договір оренди спірної земельної ділянки підлягає поновленню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване чи змінене з підстав, що наведені в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу приватного підприємства "Кедр" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.