Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ВАТ "Азовські мастила і оливи" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року по справі № 24/49 за позовом ВАТ "Азовські мастила і оливи" до Бердянської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання повернути суму перерахованої пені.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.03.2004 року позовні вимоги ВАТ "Азовські мастила і оливи" до Бердянської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000062336/0 від 07.03.2003 року та зобов’язання повернути 29523,73 грн. суми перерахованої пені – задоволено частково.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове – про відмову в задоволені позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 10.06.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 07.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ВАТ "Азовські мастила і оливи" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду – скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000062336/0 від 07.03.2003р., яким позивачу визначено позивачу суми податкове зобов’язання – пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 29523 грн. 73 коп., є зафіксований в акті №10/235/23-5-121/00152365 від 04.03.2003 року тематичної позапланової документальної перевірки дотримання вимог валютного законодавства ВАТ "Азмол" за період з 01.03.2002 р. по 03.03.2003 р. факт порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо ненадходження у встановлені законодавством терміни товару по контрактах з іноземними контрагентами. Зокрема, по зовнішньоекономічним імпортним контрактам:

- № 02/323 від 06.11.2002 р. укладеного з ТОВ "Торговий Дом Усолье Сибирский Силікон" (Росія, Іркутська область, м. Усолье Сибирское) на придбання силіконової оливи (строк дії контракту до 31.12.2003 р.).,

- № 28 від 28.08.2002 р. укладеного з ЗАТ "Современные химические технологи" (Росія, м. Н. Новгород) на придбання Винипола ВБ -2 на загальну суму 2864070 руб. (строк дії контракту до 31.12.2002 р.).;

- № 643/204197/00100 від 05.02.2002 р. укладеного з ВАТ "Бератон" (Росія, Пермська область, м. Березники) на придбання присадки ИХГІ-14М-МН на загальну суму 12320 доларів США (строк дії контракту до 31.12.2002 р.). ;

- № 161/2002 від 16.07.2002 р. укладеному з ЗАТ "Ярваз" ( Росія) на придбання церезину марки 75 ГОСТ 2488-79 на загальну 67427,36 рублів Російської Федерації (строк дії контракту до 31.12.2002 р.).

Зазначені товари знаходяться на митному ліцензійному складі відкритого типу, власником якого відповідно до ліцензії № 11100/003СВ-00831 – є ВАТ "АЗМОЛ".

Судами встановлено, що на виконання контракту № 02/323 від 06.11.2002 р. з ТОВ "Торговий Дом Усолье Сибирский Силікон" позивачем було здійснено передплату на загальну 85251 доларів США згідно заяв на переказ коштів (26.11.2002 р. на суму 33000 доларів США, 26.03.2003 р. на суму 52251 доларів США).

Імпортний товар надійшов згідно вантажної митної декларації типу IM 40 на загальну суму 19800 доларів США (попередня вантажно митна декларація типу IM 74 № 3132 від 23.12.2002 р. на суму 33000 доларів США).

На виконання контракту № 28 від 28.08.2002 р. з ЗАТ "Современные химические технологи" позивачем було здійснено передоплату на загальну суму 1950431,69 руб. Згідно заяв на переказ коштів (20.09.2002 р. на суму 862085,07 руб., 15.10.2002р. на суму 1088346,60 руб.).

Імпортний товар надійшов згідно вантажної митної декларації типу IM 40 на загальну суму 13776І7,67 руб. (№ 2486 від 22.10.2002р. на суму 862085,07 руб., № 2586 від 01.11.2002 р. на суму 515532,60 руб.). Попередня вантажна митна декларація типу IM 74 № 2527 від 25.10.2002 р. на суму 1088346,60 руб.

На виконання контракту № 643/204197/00100 від 05.02.2002 р. з ВАТ "Бератон" позивачем було здійснено передоплату згідно заяви на переказ коштів (від 01.03.2002 р. на суму 12320 доларів США).

Імпортний товар надійшов згідно вантажної митної декларації типу IM 40 на загальну суму 9856 доларів США (попередня вантажна митна декларація типу IM 74 оформлена на суму 12320 доларів США, № 630 від 11.04.2002 р.).

На виконання контракту № 161/2002 від 16.07.2002 р. з ЗАТ "Ярваз" позивачем було здійснено передоплату 07.08.2002 р. па суму 67427,34 руб.

Імпортний товар надійшов згідно вантажної митної декларації типу IM 40 № 1967 від 22.08.2002 р. на суму 25882,24 руб. (попередня вантажна митна декларація типу IM 74 № 1945 від 19.08.2002 р. на суму 67292,62 руб.).

Згідно із визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", імпорт товарів – це купівля (у тому числі з оплатою у негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" визначено Митним кодексом України (92-15) .

Зокрема, п.2 ст. 1 цього Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України – це сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пунктом 23 ст. 1 Митного кодексу України "переміщення товарів через митний кордон України" визначається як ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття "Пропуск товарів через митний кордон України", яке означає дозвіл митного органу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п.35 ст.1 МКУ).

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Пункт 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97р. № 574 (574-97-п) , визначає вантажну митну декларацію як письмову заяву встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналогічні положення містяться в п.1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (z0443-97) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. за № 443/2247 (z0443-97) , та в наказі Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Міністерства транспорту України "Про затвердження Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна" від 05.03.2001р. 152/165/130, затвердженого Міністерством юстиції України 19.03.2001р. за № 248/5439 (z0248-01) .

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оформлена вантажна митна декларація є не єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу "Під митним контролем" з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Тобто, ввезення на територію України імпортованого товару підтверджується як датою розмитнення товару, так і штампом прикордонної митниці.

Згідно з положеннями Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (z0443-97) , "Тип декларації", а саме літерний код ІМ означає ввезення в Україну, при цьому згідно класифікатору процедур переміщення товарів через митний кордон України такі коди як "74" означає митний склад, а "40" – Імпорт.

Територія складів є зоною митного контролю і становить невід’ємну частину митної території України, на якій діє законодавство України, Митний кодекс України (92-15) , а також нормативні акти інших відомств.

Згідно із п. 6.9 Положення про відкриття та експлуатацію ліцензійних складів, товари розміщенні в митний режим митного складу, можуть випускатися з митного ліцензійного складу втому числі у вільний обіг на митній території України.

Тобто, тип митної декларації ( ІМ-74 чи ІМ-40) лише підтверджує в який митний режим розмішено товар після того як власник його отримав, при цьому, у разі зміщення товару у режим ліцензійного складу оформлюється вантажна митна декларація типу ІМ-74, яка разом з вантажними документами подається до банку для підтвердження факту поставки товару.

Дані, які містяться у відомостях уніфікованих адміністративних документів, митних деклараціях із календарними штемпелями Бердянської митниці, які підтверджують перебування товару під митним контролем, спростовують висновок відповідача, викладений в акті перевірки щодо ненадходження у встановлені законодавством терміни товару по контрактах з іноземними контрагентами та свідчать про відсутність порушень позивачем приписів ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Крім того, відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р., податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, тоді як штрафні санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД, застосовані відповідачем на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", не є податковими зобов’язаннями.

Згідно з пунктами 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р., серед яких не зазначені штрафні санкції застосовані на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Таким чином, обов’язок юридичної та фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності щодо сплати штрафних санкцій застосованих на підставі ст.2 названого Закону не належить до категорії "податкового зобов’язання".

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав у відповідача для нарахування пені за порушення позивачем терміну – 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна інстанція помилково скасувала рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 226 КАС України, постанова постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 22.03.2004 року – залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст. 226, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ВАТ "Азовські мастила і оливи" задовольнити, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 22.03.2004 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.