Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва,

на постанову Господарського суду м.Києва від 10 січня 2007р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007р.

у справі №11/403-А

за позовом Державно податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" та Закритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий центр"

про визнання недійсним договору, -

У серпні 2006 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" та Закритим акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий центр" договору від 28.05.2003 № АЗ-5/7-2003, з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР та стягнення з ЗАТ "Інноваційно-промисловий центр" в доход держави грошові кошти у розмірі 19200,00грн., одержані за спірним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ст. 49 ЦК УРСР необхідними умовами для визнання недійсною угоди є укладання її з метою завідомо суперечною інтересам держави, суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, тому на думку позивача, умисел ТОВ "Плазма" на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2005р. у справі №2-3487/05, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ "Плазма" та свідоцтво про його реєстрацію платником ПДВ з моменту реєстрації, а саме з 29.11.2002р..- Крім того, актом ДПІ у Шевченківському районні м. Києва від 09.02.2006р. №49/23-2/30524318 за результатами невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ "Інноваційно-промисловий центр" за період з 01.06.2003р. по 01.08.2003р. виявлено, що за результатами виконання спірного договору ЗАТ "Інноваційно-промисловий центр" безпідставно віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3200,00грн.

Постановою Господарського суду м.Києва від 10 січня 2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх доказів, що підтверджують наявність як об’єктивного так і суб’єктивного складу правопорушення, і що докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів та умислу у відповідачів на укладання угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Шевченківському районі м.Києва звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що предметом доказування в даному спорі є не дотримання відповідачами норм податкового законодавства, а характер спрямованості волі сторін оспорюваного договору і цивільно-правові наслідки договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

28 травня 2003 року між ТОВ "Плазма" (продавець) та ЗАТ "Інноваційно-промисловий центр" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару №АЗ-5/7-2003, відповідно до якого ЗАТ "Інноваційно-промисловий центр" придбало у ТОВ "Плазма" гвинт АВ-72Т (далі - товар), що підтверджується видатковою накладною від 03.07.2003р. №378-А та податковою накладною від 03.07.2003р. №378-А на загальну суму 19200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3200,00 грн.. ЗАТ "Інноваційно-промисловий центр" відповідно до копій платіжних документів та виписок банку перерахувало ТОВ "Плазма" грошові кошти у розмірі 19200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3200,00грн..

Згідно з установчими та реєстраційними документами ТОВ "Плазма" Гаврилов О.В., яким підписані первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ "Плазма", на час укладення та виконання спірного договору був наділений належними повноваженнями на здійснення діяльності від іменні ТОВ "Плазма", в т.ч. в якості директора. Підставами для реєстрації Гаврилова О.В. у податкових органах як директора ТОВ "Плазма" стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.

За змістом ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією. Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в

цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів

та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони)

порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам

держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину

сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб

підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення

повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо

визначеними засобами доказування.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998р. (z0172-98) ,

зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612 (z0172-98) , у редакції, чинній на момент взяття ТОВ "Плазма" на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7, подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців", якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру не є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Крім того, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. Визнання недійсними установчих документів суб’єкта підприємницької діяльності з підстав його створення без мети здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

За ухилення від сплати податків передбачено кримінальну відповідальність, однак, докази порушення кримінальної справи по даному факту відсутні.

За наведених обставин, відсутні підстави для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не вбачається, в чому ж полягала така мета, а також не доведено, що метою її укладення було настання протиправних наслідків. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відпові дальність особи.

Таким чином, вимоги щодо застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України (435-15) на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необгрунтованими.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ст. 70 КАС України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обстави колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій були прийняті у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від 10 січня 2007р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.