Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О.,

Горбатюка С.А., Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Державної податкової інспекції в м. Феодосії про спонукання до проведення дій, -

У квітні 2007 року ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що ОСОБА_1. звернулась до Державної податкової інспекції в м. Феодосії (далі - ДПІ в м. Феодосії) із заявою про відмову від ідентифікаційного номеру та збереження раніше встановленої форми обліку, як це передбачено Законом України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) , однак в цьому їй було відмовлено.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2. просив визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов'язати ДПІ в м. Феодосії зробити в паспорті ОСОБА_1. відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, зберегти за нею раніше встановлену форму обліку, а також виключити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформацію щодо її особи.

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2007 року позов задоволено частково та зобов'язано відповідача зробити у паспорті ОСОБА_1. відмітку про наявність у позивача права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2007 року відмовлено Державній податковій інспекції у м. Феодосія у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на зазначене судове рішення, у зв'язку з непідсудністю справи апеляційним судам загальної юрисдикції.

Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2007 року рішення міського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог та в цій частині відмовлено у задоволенні позову.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_2., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову місцевого суду.

Державна податкова інспекція у м. Феодосія Автономної Республіки Крим також подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2007 року і ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2007 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника позивача ОСОБА_2. задоволенню не підлягає, а касаційна скарга ДПІ в м. Феодосії має бути задоволена з наступних підстав.

Скасовуючи постанову міського суду і відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не допустив порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Частиною другою статті першої Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера й офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без цього номера.

На час звернення ОСОБА_1. до відповідача діяв "Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів", затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрований Міністерством юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944 (z1345-04) (далі - Порядок), яким визначено механізм реалізації вказаної вище норми Закону та уповноважений на це орган, а отже, усунута наявна раніше прогалина в законодавстві щодо цього питання.

Зокрема, згідно з п.п.1.4, 1.5 цього Порядку особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форму заяви наведено в додатку 1 до Порядку. Особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, у разі наявності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форму заяви наведено в додатку 2 до Порядку.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 вказаного Порядку, у залежності від свого статусу фізична особа надає відповідний комплект документів, в тому числі свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності).

Згідно із п. 3 Порядку посадова особа органу державної податкової служби отримує заповнену заяву з додатком, про що робить відповідний запис на заяві та формує особову справу.

Після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів щодо достовірності поданих даних та у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку форми № В3, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів.

У відповідності із п. 4 цього Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації отриману від податкового органу довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ відповідно до пункту 5 Порядку в разі звернення громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою № В3 на предмет повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. За відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7-9 сторінки паспорта відмітку, зміст і форму якої наведено в додатку 4 до Порядку.

З матеріалів справи видно, у листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернулась до відповідача із заявою про відмову від ідентифікаційного номеру, проте вищезазначеного Порядку вона не дотрималась.

За таких обставин, апеляційним судом зроблено обґрунтований висновок про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав зобов'язувати податкову інспекцію зробити на одній із сторінок паспорта ОСОБА_1. відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.

В той же час судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального оправа при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги ДПІ в м. Феодосії.

Так, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п.п. 4,5 Прикінцевих і перехідних положень КАС України (2747-15) з 01 липня 2007 року перегляд адміністративних справ в апеляційному порядку має здійснюватись відповідними апеляційними адміністративними судами.

При цьому судом не було надано належної правової оцінки положенням абз. 3 п. 4 Прикінцевих і перехідних положень КАС України (2747-15) , згідно яких про початок діяльності кожного окружного та апеляційного адміністративних судів Державна судова адміністрація України повідомляє через загальнодержавні та відповідні місцеві офіційні друковані видання, а також тому, що офіційного повідомлення про початок діяльності апеляційного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на Автономну Республіку Крим, не існує.

За таких обставин у апеляційного суду не було правових підстав відмовляти у відкритті апеляційного провадження у даній справі.

Відповідно до вимог ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно із ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2007 року є законною та обґрунтованою і має бути залишеною без мін, а ухвала цього ж суду від 02 серпня 2007 року прийнята з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо вимог касаційної скарги ДПІ в м. Феодосії про скасування постанови Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2007 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 211 КАС України вони не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки це судове рішення на час звернення із даною касаційною скаргою в апеляційному порядку не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_1, залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2007 року без змін.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2007 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.