Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Горбатюка С.А.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок розміру додаткової пенсії, -

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області (далі - УПФ України в м. Первомайську) неправомірними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 14 листопада 2007 року позов задоволено.

Визнано дії УПФ України в м. Первомайську щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними.

Зобов'язано УПФ України в м. Первомайську здійснити ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії, встановивши її в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком в розмірі 307,50 грн. з 02 квітня 2007 року.

Зобов'язано УПФ України в м. Первомайську здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_1 у разі підвищення мінімальної пенсії за віком постійно.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2008 року це судове рішення скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії УПФ України в м. Первомайську щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 квітня 2007 року.

Зобов'язано УПФ України в м. Первомайську здійснити ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії згідно ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч.3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність у відповідності із ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", згідно до вимог ст. 45Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з часу звернення із заявою про перерахунок - 3 01 квітня 2007 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі УПФ України в м. Первомайську, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною четвертою статті 54 вищезгаданого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

При таких обставинах правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (ч.2 ст.46).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 вищезгаданого Закону, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону в редакції від 05.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому правильними також є висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсії в разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В той же час, суд. апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо помилкового визначення міським судом дати проведення перерахунку з 02 квітня 2007 року, оскільки виходячи з приписів пенсійного законодавства у разі виникнення права на підвищення пенсії такий перерахунок повинен здійснюватись з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно.

Також апеляційним судом обґрунтовано визнано таким, що прийнятий із порушенням норм матеріального права, висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача проводити подальший перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком постійно, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.

За таких обставин апеляційний суд у відповідності із наведеними правовими нормами прийняв рішення про часткове задоволення позову, скасувавши постанову суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.