Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Мироненка О.В.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С. А.,

Сороки М.О.,

Чумаченко Т.А.,

при секретареві - Сидорович О. В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1.,

провівши у відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_2 до директора Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майнаОСОБА_3

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 12 січня 2007 року, -

У червні 2006 року ОСОБА_2. звернулася до директора Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_3. з позовом про визнання незаконними дій щодо скасування державної реєстрації права власності на належну їй частину жилого будинку АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідач безпідставно перереєструвала право власності на указаний будинок на іншу особу, чим порушила її права, як співвласника цього будинку.

Разом з цим просила зобов'язати відповідача відновити державну реєстрацію на її ім'я належного їй нерухомого майна.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 січня 2007 року постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2006 року скасовано та закрито провадження в справі.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2. ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження в справі та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами і це підтверджується матеріалами справи, станом на 1 жовтня 2002 року співвласниками будинку АДРЕСА_1в рівних частинах були ОСОБА_2. та ОСОБА_4

30 квітня 2002 року право власності на зазначений будинок було перереєстровано відповідачем на ОСОБА_4. на підставі рішення Ужгородського районного суду Закарпатської області від 2 січня 2002 року, яке набрало законної сили.

На думку позивача, такі дії є неправомірними та порушують її право власності на частину спірного жилого будинку, а тому вона звернулася до суду за його захистом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в даній справі, апеляційний суд виходив з того, що дана справа не є справою адміністративної юрисдикції.

Однак, з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, з наведених нижче підстав.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наявний у справі спір не стосується права власності на об'єкт нерухомості - житловий будинок, оскільки право власності на нього визнано рішенням суду за ОСОБА_4.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначає Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення), затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5 (z0066-03) ) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (z0157-02) .

Державною реєстрацією прав власності на нерухоме майно є внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно в зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.7 Порядку встановлено, що реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

Держателем цього реєстру є Мін'юст, який забезпечує його функціонування.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства (бюро) технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно - працівник БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених правових норм, спір, що виник у даній справі, є публічно-правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд повинен здійснюватися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції, відповідно до статті 227 КАС України, скасовує постановлену ним ухвалу та направляє справу на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 12 січня 2007 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.