Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Горбатюка С.А.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 - представника приватного підприємця ОСОБА_2 на постанову господарського суду Закарпатської області від 22 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2006 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій, -

В березні 2006 року приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області (надалі - Хустська ОДПІ, відповідач) про скасування рішення від 24.05.2005 р. №470/2704514172/4231/р/12 про застосування фінансових санкцій у розмірі 59623,20 грн. за реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії.

В обґрунтування позову вказував, що органом державної податкової служби неправильно було нараховано розмір штрафних санкцій за відсутності у Хустської ОДПІ правових підстав для прийняття рішення про застосування вказаних санкцій за порушення законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 22 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2006 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 щодо визнання недійсним і скасування рішення Хустської ОДПІ від 24.05.05 № 470/2704514172/4231/р/12 було відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки, проведеної Хустською ОДПІ з питання дотримання приватним підприємцем ОСОБА_2 податкового законодавства протягом 2004 року, було встановлено факти реалізації підприємцем у магазині промтовари, який знаходиться по АДРЕСА_1 алкогольних напоїв та тютюнових виробів без ліцензії на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, тобто з порушенням вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

Згідно акту перевірки №17-349 від 23.05.2005 року факт реалізації підакцизних товарів підтверджується даними фіскальних звітів належного підприємцю реєстратора розрахункових операцій, на підставі яких контролюючим органом встановлено дійсні обсяги реалізованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів у період відсутності ліцензій на право торгівлі такими виробами. Реалізовано алкогольних напоїв на суму 32 332,15 грн., тютюнових виробів - на суму 288,30 грн. Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №04116 з терміном дії з 29.08.2003 року по 28.08.2004 року та №04256 з терміном дії з 14.09.2004 року по 13.09.2005 року.

На підставі акту перевірки 24.05.2005 року Хустською ОДПІ прийнято рішення №470/2704514172/4231/р/12, яким до приватного підприємця застосовані фінансові санкції на суму 59 623,20 грн. відповідно до абз.5 ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Вартість отриманих алкогольних напоїв, реалізованих приватним підприємцем з 29.08.2004 року по 13.09.2004 року без ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями складає 28 961,00 грн., а вартість отриманих тютюнових виробів, які реалізовані з 29.08.2004 року по 13.09.2004 року без ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами становить 273,60 грн.

А тому не заслуговує на увагу посилання скаржника на неправильне визначення податковим органом розміру штрафних санкцій, оскільки податковим органом визначено суму штрафних санкцій не у відсотках від фактично реалізованої підакцизної продукції, виручка від продажу якої склала 32 620,45 грн., а від вартості отриманої партії товару у сумі 29 235,20 грн., про що і зазначено в постанові суду першої інстанції.

Посилання скаржника на перевищення повноважень податковим органом обґрунтовано не взяті судами до уваги, виходячи з наступного.

Пунктом 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій зроблених у даній справі, оскільки такі відповідають вимогам матеріального права.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 22 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.