Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О.,

Горбатюка С.А., Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Антрацитівського міського управління праці та соціального захисту населення Луганської області про стягнення заборгованості по компенсаційним виплатам на продукти харчування та моральної шкоди, -

У січні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він має статус постраждалого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліда ІІІ групи.

Відповідно до п. 14 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII (далі - Закон України N 796-XII (796-12) ) позивач має право на забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацію 50 відсотків вартості продуктів харчування.

За період перебування на обліку в Антрацитівському міському управлінні праці та соціального захисту населення Луганської області зазначена компенсація йому виплачувалась із запізненням, що призвело до порушення його прав.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути на його користь з Антрацитівського міського управління праці та соціального захисту населення Луганської області заборгованість з компенсації вартості продуктів харчування за період з липня по листопад 2003 року в сумі 720,52 грн., а також просив стягнути компенсацію за втрачений доход у вигляді невиплаченої компенсації вартості продуктів за вказаний період в сумі 90,38 грн. та 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Антрацитівського міського суду Луганської області від 05 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 24 червня 2004 року, позов ОСОБА_1. було задоволено частково.

Стягнуто з Антрацитівського міського управління праці та соціального захисту населення Луганської області на користь ОСОБА_1. заборгованість з компенсації вартості продуктів харчування за період з липня по листопад 2003 року в сумі 720,52 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п. 14 ст. 20 Закону України N 796-XII, особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надається пільга у вигляді забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 р. № 258 "Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (258-92-п) , Раді Міністрів Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям було надано право визначати виходячи із розроблених Міністерством охорони здоров'я фізіологічних (медичних) норм харчування (додаток N 4) і середніх цін на продукти харчування, що склалися у регіоні, розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування, встановлені вказаним Законом для громадян, віднесених до 1 і 2 категорії, для потерпілих дітей у разі захворювання кровотворних органів (гострі лейкози), щитовидної залози (аденома, рак), злоякісними пухлинами, а також для батьків потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та шкільні заклади і не забезпечуються продуктами харчування на суму середньої вартості харчування в цих закладах і не перебувають на повному державному забезпеченні.

Цією ж постановою встановлено, що виплата компенсації, передбаченої пунктом 2 цієї постанови провадиться: працюючим громадянам - за місцем основної роботи; на дітей віком до 18 років - за місцем основної роботи (навчання) матері, а у випадках, коли мати не працює і не вчиться, - за місцем основної роботи (навчання) батька або особи, яка заміняє батьків; студентам вищих і учням середніх спеціальних навчальних закладів, професійно-технічних училищ, платних навчальних закладів і курсів - за місцем навчання; непрацюючим громадянам, включаючи тих, які одержують допомогу на дітей, - місцевими органами державної виконавчої влади за місцем проживання цих громадян.

Витрати місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій на виплату компенсацій відшкодовуються у встановленому порядку за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальному захисту населення.

Пунктами 3, 28 "Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 987 (987-2000-п) передбачено, що протягом бюджетного року кошти Фонду витрачаються виключно за бюджетними призначеннями та затвердженими кошторисами доходів і видатків за функціональною та економічною класифікацією видатків бюджету, а головним розпорядником коштів Фонду є Міністерство з надзвичайних ситуацій. З метою цільового використання коштів, які виділяються органами Державного казначейства для проведення підприємствами, установами і організаціями виплат компенсацій і допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, установи банків відкривають підприємствам, установам і організаціям окремі спеціальні рахунки.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1не було вчасно сплачено компенсацію вартості продуктів харчування, на отримання якої він мав право, судами попередніх інстанцій прийнято правильне рішення про задоволення позову в цій частині.

Також судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. щодо стягнення компенсації за втрачений доход у вигляді невиплаченої компенсації вартості продуктів за період з липня по листопад 2003 року, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

При цьому суди правильно виходили з того, що компенсація вартості продуктів харчування, що передбачена п. 14 ст. 20 Закону України N 796-XII, не відноситься до переліку доходів, які підлягають компенсації відповідно до п. 3 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 (159-2001-п) .

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди судами попередніх інстанцій було зроблено обґрунтований висновок про те, що оскільки затримка у виплаті компенсації склалась з вини не відповідача, а головного розпорядника коштів, то ці вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Антрацитівського міського суду Луганської області від 05 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 24 червня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.