Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення середньої заробітної плати за затримання розрахунку при звільненні,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що розпорядженням голови Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області від 13 листопада 2006 року №69-к його звільнено з посади заступника голови вказаної адміністрації у зв'язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

При розрахунку при звільненні не виплачено вихідну допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів в сумі 14 660 грн., які просив стягнути з відповідача.

Також просив стягнути на його користь середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичної виплати вказаних коштів.

Після зміни позовних вимог просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 листопада 2006 року по 26 січня 2007 року.

Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2007 року позов задоволено: стягнуто з Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6 365, 54 грн.

Постановою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2007 року скасовано рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебував на посаді заступника голови Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області.

Розпорядженням голови Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області від 13 листопада 2006 року №69-к ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

При звільненні позивачу виплачено частину вихідної допомоги в сумі 1 000 грн., остання частина допомоги в сумі 14 660 грн. виплачена 26 січня 2007 року.

Виплата вихідної допомоги із запізненням відбулася через те, що вищестоящий орган - Рівненська обласна державна адміністрація не затвердила кошторис 2006 року, в який було закладено вказану суму, пізніше затвердила кошторис 2007 року, в який відповідачем повторно включено вихідну допомогу позивача.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з вимог частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких відповідальність за затримку розрахунку при звільненні несе власник або уповноважений ним орган установи.

Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що за відсутності вини Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області в позові слід відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За відсутності вини Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку задоволенню не підлягають.

Суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції у відповідності до вимог законодавства й не порушив права позивача при сплаті вихідної допомоги.

Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.