К-24843/06 Про стягнення податкового боргу за рахунок активів - 15.10.2008 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва (правонаступник Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Миколаєві)

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2006

у справі №15/478/05

за позовом Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Миколаєві

до ПВКФ "Мгновение"

про стягнення податкового боргу за рахунок активів, -

та зустрічного позову ПВКФ "Мгновение"

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Миколаєві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Центральною МДПІ у м.Миколаєві заявлено позов про стягнення з ПВКФ "Мгновение" податкового боргу в сумі 60308,43 грн. за рахунок активів платника податків.

Підчас розгляду справи ПВКФ "Мгновение" подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м.Миколаєві від 30.05.2005 №0018502301/0.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2006 позовні вимоги Центральної МДПІ у м.Миколаєві задоволено повністю. В задоволенні позовних вимог ПВКФ "Мгновение" за зустрічним позовом відмовлено повністю.

Стягнуто з ПВКФ "Мгновение" на користь держави в особі Центральної МДПІ у м.Миколаєві податковий борг у сумі 60308,43 грн. за рахунок активів, та судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 постанову господарського суду Миколаївської області від 06.02.2006 скасовано. В позові Центральної МДПІ у м.Миколаєві та в зустрічному позові ПВКФ "Мгновение" відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення апеляційної скарги, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

У листопаді 2005 року Центральна МДПІ звернулась до суду, в порядку ГПК України (1798-12) , з позовом про стягнення з ПВКФ "Мгновение" податкового боргу за рахунок активів боржника.

21.11.2005 Господарським судом Миколаївської області порушено провадження та прийнято позовну заяву до розгляду, в порядку господарського судочинства.

15.12.2005 ПВКФ "Мгновение" подано, на підставі ст. 60 ГПК України, зустрічну позовну заяву про визнання акта недійсним, яка 19.12.2005 судом прийнята до розгляду та об’єднана в одне провадження з первісним позовом, відповідно до приписів ГПК України (1798-12) .

При розгляді позову та вирішенні спору по суті, Господарським судом Миколаївської області зазначено, що він керується правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , у зв’язку з тим, що даний спір є адміністративним, оскільки ДПІ, звертаючись до суду із позовом про стягнення податкової заборгованості за рахунок активів платника податків, діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб’єкт владних повноважень.

З тих підстав, що Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачено право сторони подати до адміністративного суду зустрічний позов, передбачений ГПК України (1798-12) , в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову місцевого господарського суду, зазначив, що зустрічний позов мав бути розглянутий в об’єднаному провадженні за правилами КАС України (2747-15) , відповідно до п.6 розділу УП "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , яким господарським судам надано право розглядати адміністративні справи до початку діяльності відповідних адміністративних судів, а тому на цей час допускається розгляд місцевими та апеляційними господарськими судами в єдиному провадженні первісного та зустрічного позовів, спори за якими віднесено до різних судочинств.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) набрав чинності з 1 вересня 2005 року.

Відповідно до пункту 6 частини УП "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Пунктом 7 частини УП передбачено, що після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для розгляду справи в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , з огляду на те, що позов подано після набрання чинності КАС України (2747-15) , в порядку господарського судочинства, за правилами ГПК України (1798-12) порушено провадження у справі та розпочато розгляд спору по суті.

Крім того, суд першої інстанції, не розглядаючи зустрічні вимоги з тих підстав, що Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачено право сторони подати до адміністративного суду зустрічний позов, приймає рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

При цьому судом не враховано, що можливість адміністративного позову із зустрічними вимогами не суперечить КАС України (2747-15) , та можливе у разі, коли неприйняття зустрічного позову позбавить особу можливості належним чином захистити свої права, свободи чи інтереси. При надходженні зустрічного адміністративного позову суд може застосувати аналогію закону, відповідно до положень частини 7 статті 9 КАС України, та застосувати ст. 123 ЦПК України, згідно якої зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Помилковими є і висновки суду апеляційної інстанції, оскільки, відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , місцеві та апеляційні господарські суди вирішують адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, як окружні та апеляційні адміністративні суди, їх компетенція не поширюється на розгляд спорів поданих в порядку іншого судочинства та за якими було відкрито провадження в порядку господарського судочинства після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

До того ж, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову з тих підстав, що перш ніж оскаржити податкове повідомлення рішення у судовому порядку ПВКФ "Мгновение" повинна була звернутись до вищестоящого податкового органу, не врахував приписи підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Виходячи з наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 та постанову Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2006 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.