Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Рибченка А.О.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Остапенку Д.О.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача-1: Стеценко О.Л.

відповідача-2: не з’явився.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2005

у справі № 29/392

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоресурс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

Районного відділення державного казначейства у Шевченківському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -

У справі заявлено позов, з врахуванням уточнених вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №754 від 27.05.2002, визнання недійсним розпорядження №046/23-4/ від 27.05.2002 та стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 370481,00 грн. та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості в сумі 144089,00 грн., а всього 514570,00 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 17.12.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2005, позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 27.05.2002 №046/23-4/; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Експоресурс" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2001 р. в сумі 370481,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету країни на користь ТОВ "Експоресурс" проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 143598,41 грн.; а також стягнуто з відповідачів на користь ТОВ "Експоресурс" судові витрати. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою повідомленою ним для надсилання поштової кореспонденції: м.Київ, вул.Обсерваторна, 10, кв.19. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено тематичну документальну перевірку позивача з питань нарахування, повноти обчислення податку на додану вартість та підтвердження сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету за квітень 2001 року, за результатами якої складено акт №79/т/13 від 17.05.2002.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ "Експоресурс" (комітент) та ТОВ "Механічний завод" (комісіонер) укладено договір комісії №003 на продаж продукції від 01.02.2001, за умовами якого комісіонер за дорученням комітента зобов'язується здійснити в інтересах останнього від свого імені зовнішньоекономічну угоду про продаж товарів.

На виконання договору комісії ТОВ "Механічний завод" укладено договір з компанією Genterley Financial INC (Угорщина) від 13.02.2001 №007 про те, що продавець продає, а покупець купує чушки алюмінієвого сплаву марки АК5М2 у відповідності з ДСТУ 2839-94 (в подальшому товар). Доставка товару здійснюється морським транспортом в морських контейнерах. Умови поставки - FСА Херсон. Загальна сума контракта 920000 дол. США. А також доповнення до контракту від 13.02.2001 №007, якими уточнено вантажоотримувачів товару та умови поставки.

ТОВ "Експоресурс" на Херсонській митниці були оформлені ВМД, завірені печаткою "під митним контролем", відповідно до яких країнами призначення зазначені: Угорщина, США, Китай, Великобританія.

На запит ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №980/9/26-10/32 від 14.03.2002, ГУ МВС України в м. Києві (група Укрбюро Інтерполу) листом від 04.04.2002 №1/980/9/256-10/32 повідомило, що Genterley Financial INC (Угорщина) в цій країні як юридична особа не зареєстрована.

При аналізі ВМД було встановлено, що митне оформлення товару здійснювалось на Херсонській митниці, при цьому відсутні відмітки тих митниць, які зазначені в графі 29 відповідних ВМД, а саме: Чорноморської митниці, Чопської митниці, Карпатської регіональної митниці.

У зв’язку з чим відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Експоресурс" експорт чушок з алюмінію у квітні 2001 року не проводило, так як немає документального підтвердження вивезення за межі митної території України вищевказаного товару, тобто продаж товару здійснювався на митній території України, що на думку відповідача є порушенням пп.3.1.1 п.3.1 ст. З та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №754 від 27.05.2002, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 247800,75 грн. та розпорядження №046/23-4/ від 27.05.2002, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2001року на суму 370481,00 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов, дійшли висновку, що позивачем виконано вимоги ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому застосування нульової ставки по зобов’язаннях з ПДВ є правомірним. Виконання умов поставки, визначених згідно з правилами Інкотермс, підтверджені вантажно-митними деклараціями, які свідчать, що товар відправлений вантажоотримувачам, зазначеним в доповненнях до контракту на умовах СРТ, FСА та DАF - кордон України. Факт перетину товаром митного кордону підтверджується листами Херсонської митниці, а надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом на рахунок позивача – листом Миколаївської філії Приватбанку.

Крім того, судами зазначено, що доказів визнання недійсними в установленому законом порядку вищезазначених контракту та доповнень, а також факту порушення позивачем митних правил не надано.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вони є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи.

Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції з вивозу платником товарів за межі митної території України.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 вказаного Закону операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено право платника податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574 "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" (574-97-п) , Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307 (z0443-97) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за № 443/2247 (z0443-97) , Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 червня 1998 року № 380 (z0469-98) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 року за № 469/2909 (z0469-98) .

При розгляді матеріалів та прийнятті рішень щодо правомірності застосування нульової ставки податку на додану вартість та відшкодування його із бюджету по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України повинні бути враховані особливості заповнення граф 2 та 9 вантажної митної декларації та зміст договорів (контрактів), реквізити яких зазначені в графі 44 вантажної митної декларації.

У випадках, коли вивезення товарів за межі митної території України відбувається за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу, які укладені на підставі договорів комісії або доручення між резидентами України, відомості про власника товарів - платника податку на додану вартість мають бути зазначені у графі 2 вантажної митної декларації.

У разі якщо за експортним контрактом з нерезидентом продукція у звітному періоді не вивозиться за межі митних кордонів України, а відвантажується до місця формування експортних вантажів для наступної відправки за кордон, податкові зобов'язання у платника податку - експортера за нульовою ставкою у цьому звітному періоді не виникають. Лише після фактичного перетину товарами митного кордону України (завершення оформлення вивізної вантажної митної декларації) платником податку - експортером визначаються податкові зобов'язання за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Приймаючи розпорядження про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2001 року ДПІ виходила з того, що товар позивачем не вивозився за межі митної території України, оскільки в наданих до перевірки вантажно-митних деклараціях стоять відмітки лише Херсонської митниці при відсутності відміток митниць, які зазначені в графі 29 даних ВМД, що свідчить про відсутність завершення митного контролю.

Докази невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства митної вантажної декларації суду не надавались.

Разом з тим, суд не вимагав від відповідача надати такі докази, не створив стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При підтвердженні доводів ДПІ про не вивезення товару за межі митної території України, визначення податкового кредиту було б безпідставним та податок з бюджету не підлягав би відшкодуванню, не дивлячись на наявність у платника податку – позивача у справі податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, та доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість і належно оформленої митної вантажної декларації.

Не з’ясованим залишилось і питання щодо одержувача товарів - Genterley Financial INC (Угорщина), який за повідомленням ГУ МВС України в м. Києві (група Укрбюро Інтерполу), в цій країні як юридична особа не зареєстрований, та про можливість надходження від нього валютної виручки на рахунок позивача.

Посилання судів на невизнання недійсними договорів, як на підставу обґрунтованості вимог, не відповідає вимогам чинного законодавства. Визнавати відповідні угоди при встановленні факту їх протиправності недійсними не потрібно, оскільки угоди, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства (стаття 207 Господарського суду України) є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними (стаття 228 Цивільного кодексу України) та ніяких зобов’язань бюджету не породжують.

За вчинення таких угод наступає адміністративно-господарська відповідальність (статті 238 – 239 Господарського кодексу України (436-15) ) у вигляді санкцій, встановлених частиною першою статті 208 цього кодексу.

Виходячи з наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.