Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Кучма О.Л.

розглянувши касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Оранта" в особі Житомирської обласної дирекції

на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2004 р.

та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31.03.2005р.

у справі №5/320 "НМ"

за позовом Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Житомирської обласної дирекції

до Виконавчого комітету Малинської міської ради

третя особа Фонд державного майна України

про визнання недійсним рішення

Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Житомирської обласної дирекції (далі по тексту – позивач, НАСК "Оранта") звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Малинської міської ради Народних депутатів про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Малинської міської Ради №183 від 15.08.2002 року.

В ході розгляду справи №5/320 "НМ" замінено відповідача – Малинську міську раду Народних депутатів на Виконавчий комітет Малинської міської ради (далі по тексту – відповідач, Виконком Малинської міської ради) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Фонд державного майна України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.12.2004 р. у справі №5/320 "НМ" (суддя Брагіна Я.В.), яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 31.03.2005 р. (головуючий суддя – Шкляр Л.Т., судді Гулова А.Г., Пасічник С.С.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

НАСК "Оранта" не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.12.2004 р. та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 31.03.2005 р. у справі №5/320 "НМ" звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга НАСК "Оранта" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Малинської міської Ради №183 від 15.08.2002 року про відміну рішення Виконкому Малинської міської ради "Про реєстрацію будівель" №81 від 16.04.1998 року, яким, в свою чергу, за Малинським відділенням НАСК "Оранта" зареєстровано адміністративний будинок та гараж для зберігання службового автомобіля за адресою: площа Соборна, 12 та видано відповідні реєстраційні документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Малинської міської Ради депутатів трудящих "Про призначення права власності на житлові будинки за Малинською міською радою" від 28.07.1960 року за №119 визнано право власності на приміщення будинку по площі 25-го Жовтня 12 (площа Соборна, 12) за Малинською міською радою, що підтверджується також архівними даними Малинського районного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації.

Рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради народних депутатів "Про розмежування об’єктів комунальної власності між власністю району та власністю міської Ради народних депутатів" №145 від 11.06.1992 року погоджено список об’єктів, що перейшли до комунальної власності згідно розпорядження Представника Президента України по Малинському району №42 від 19.05.1992 року.

Згідно з додатком до вказаного рішення №145 від 11.06.1992 року до переліку майна комунальної власності Малинської міської ради народних депутатів входить приміщення адмінбудинку по площі 25-го Жовтня 12 (площа Соборна, 12).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Виконавчого комітету Малинської міської ради "Про реєстрацію будівель" №81 від 16.04.1998 року було прийнято без відповідних на те повноважень, оскільки Малинською міською радою рішення про передачу адмінбудинку по вул. Соборній, 12 у державну власність не приймалось, а також повноваження на передачу даної будівлі Виконавчому комітету Малинської міської ради не делегувались.

Проте, відповідно до п. 15 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. Тоді як главою другою розділу ІІ цього Закону виконавчим комітетам сільських, селищних та міських рад таких прав не надано.

Тобто, зазначеною правовою нормою встановлено, що скасування актів виконавчих органів рад належить до виключної компетенції саме рад, а не їх виконавчих органів.

Всупереч вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, який підлягав застосуванню судами на час розгляду справи, судами попередніх інстанцій не були вжиті передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Зокрема, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було витребувано доказів делегування Малинською міською радою її виконавчому органу повноважень щодо скасування актів виконавчих органів ради.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій стосовно визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Малинської міської Ради №183 від 15.08.2002 року, викладені у оскаржених судових рішеннях, є необґрунтованими та передчасними.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Оранта" в особі Житомирської обласної дирекції на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2004 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31.03.2005 р. у справі №5/320 "НМ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2004 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31.03.2005 р. у справі №5/320 "НМ" скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.