Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Сороки М.О.,

Горбатюка С.А.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центрального району м. Сімферополя, Сімферопольської міської ради про визнання дій неправомірними та за позовом комунального підприємства житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя (далі - КП "ЖЕО") до ОСОБА_1 про приведення квартири в попередній стан,

У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що виконавчий комітет Центрального району м. Сімферополя та відділ архітектури Сімферопольської міської ради не надають йому дозвіл на реконструкцію квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності. Вважав такі дії неправомірними, тому просив суд зобов'язати суб'єктів оскарження видати дозвіл на реконструкцію вказаної квартири з облаштуванням мансардного поверху.

КП "ЖЕО" звернулось зо суду з позовом до ОСОБА_1 про приведення квартири в попередній стан, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач самовільно здійснює реконструкцію вказаної вище квартири. Тому просили суд зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести квартиру в попередній стан.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 8 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду АРК від 17 травня 2005 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя і виконавчого комітету Сімферопольської міської ради в частині відмови ОСОБА_1 в переобладнанні належної йому квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано виконавчий комітет Центральної районної ради м. Сімферополя і відділ архітектури Сімферопольської міської ради прийняти рішення, яким надати дозвіл на реконструкцію вищевказаної квартири. У задоволенні позову КП "ЖЕО" відмовлено.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Центральної районної ради м. Сімферополя, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінській функції на основі законодавства, а тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вказаної норми Закону для розгляду справ в порядку адміністративного судочинства необхідно дві обставини - наявність публічно-правового спору, та у цьому спорі хоча б однією із сторін має бути суб'єкт владних повноважень.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що справу належало розглядати в порядку глави 31-А чинного на спірних правовідносин Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року (далі ЦПК).

Відповідно до ч.7 ст. 248-6 ЦПК суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах.

З врахуванням того, що має місце спір щодо реконструкції квартири, спірні правовідносини мали розглядатися в порядку позовного провадження, а суду слід було застосувати правила ч.7 ст. 248-6 ЦПК, що судом зроблено не було, а суд апеляційної інстанції вказаного недоліку не виправив.

З огляду на викладене оскаржувані рішення судів прийняті з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 9, 157, 228, КАС України (2747-15) , суд,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 8 лютого 2005 року і ухвалу апеляційного суду АРК від 17 травня 2005 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236- 239 КАС України.