Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О.,

Горбатюка С.А., Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до прокуратури Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії прокуратури Донецької області щодо розгляду його заяви про порушення кримінальної справи стосовно працівників прокуратури Донецької області Серова С.А. і Гончарової Р.В. та судді Харцизького міського суду Донецької області Кудіної А.С., а також зобов'язати відповідача винести рішення в порядку ст.ст. 98, 99 Кримінально-процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами про порушення кримінальної справи щодо працівників прокуратури Донецької області Серова С.А. і Гончарової Р.В. та судді Харцизького міського суду Донецької області Кудіної А.С. по факту зникнення вилучених під час огляду грошових коштів і їх тривалого повернення, однак прокуратурою не приймалось жодного з рішень, передбачених ст. 97 КПК України.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1. просив задовольнити його позов.

Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 18 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі прокуратура Донецької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення суду та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_1. у задоволенні позову.

Позивач надав заперечення на цю касаційну скаргу, в яких просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість викладених у скарзі доводів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.

При цьому суди виходили з того, що відповідачем не було вчинено передбачених законом дій з приводу розгляду заяв позивача, а отже, ним було допущено неправомірну бездіяльність.

З матеріалів справи видно, і це встановлено судами попередніх інстанцій, що у січні та березні 2006 року ОСОБА_1. звертався з належним чином оформленими письмовими заявами до прокуратури Донецької області, в яких викладав факти тривалого неповернення вилучених під час огляду грошових коштів, що належали його матері ОСОБА_2а також просив порушити кримінальну справу щодо працівників прокуратури Донецької області Серова С.А. і Гончарової Р.В. та судді Харцизького міського суду Донецької області Кудіної А.С.

На зазначені заяви позивач отримував відповіді в порядку Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) про те, що фактів зловживання посадовим становищем зазначеними особами не виявлено.

Відповідно до ст. 97 КПК України, по заяві або повідомленню про злочин прокурор зобов'язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити у порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Однак відповідачем не було прийняте рішення по вказаним заявам відповідно до вищенаведених норм кримінально-процесуального закону і в порушення ч.3 ст. 97 КПК України вони не були розглянуті у передбачений законом десятиденний строк.

Слід зазначити, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України (1001-05) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України (1001-05) , оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Однак чинним кримінально-процесуальним законодавством не передбачено можливості оскаржити рішення органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури стосовно порушення чи відмови у порушенні кримінальної справи, якщо таке рішення не було винесено в порядку, встановленому КПК України (1001-05) .

Отже, невинесення компетентним органом за заявою особи про порушення кримінальної справи жодного з рішень, які передбачені ст. 97 КПК України, позбавляє особу можливості оскаржити таке рішення відповідно до правил, встановлених кримінально-процесуальним законодавством і обмежує її право на судовий захист.

Виходячи з наведеного, судами попередніх інстанцій було зроблено обґрунтований висновок про невідповідність оскаржуваних дій відповідача вимогам процесуального законодавства та задоволено позов ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу прокуратури Донецької області залишити без задоволення, а постанову Харцизького міського суду Донецької області від 18 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і :