Про визнання нечинним рішення управління ПФУ про відмову у здійсненні перерахунку пенсії і зобов'язати здійснити перерахунок пенсії - Текст документа

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати нечинним рішення управління ПФУ від 29 жовтня 2012 року № 1374/П-20 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії і зобов'язати здійснити перерахунок пенсії виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням та суми додаткових видів грошового забезпечення і премії за липень 2011 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що управління ПФУ неправомірно здійснило нарахування йому пенсії з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) (далі - постанова № 393), відповідно до якої розмір грошового забезпечення при призначенні пенсії було розраховано за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням, просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної йому пенсії з урахуванням частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ) починаючи з серпня 2011 року.

Личаківський районний суд м. Львова постановою від 10 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2013 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним рішення управління ПФУ від 29 жовтня 2012 року № 1374/П-20, зобов'язав управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням за липень 2011 року. В решті позовних вимог відмовив.

Залишаючи в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, управління ПФУ просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додало рішення Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2012 року (№ К/9991/48978/12) та 11 жовтня 2012 року (№№ К/9991/50367/12, К/9991/50396/12), які, на думку управління ПФУ, підтверджують неоднакове застосування частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та пункту 7 постанови № 393 (393-92-п) .

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2013 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

У рішеннях, наданих управлінням ПФУ на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України послався на те, що постанова № 393 (393-92-п) не суперечить положенням статті 43 Закону № 2262-ХІІ, оскільки лише роз'яснює, як саме обраховуються середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останньою штатною посадою перед звільненням. Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачено, що розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням має визначатися за останній місяць чи будь-який інший термін. Тому пунктом 7 постанови № 393 (393-92-п) конкретизовано, як саме визначається розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі постанову суду першої інстанції, виходив із того, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп\2008 (v010p710-08) , яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , положення пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (тобто на липень 2011 року - дату звільнення позивача зі служби), діяла редакція частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (3591-15) (далі - Закон № 3591-IV (3591-15) ), відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням. За таких обставин обчислення позивачу пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням не відповідало вимогам чинного на час призначення пенсії ОСОБА_1 законодавства України.

Висновок Вищого адміністративного суду України у цій справі, про те, що пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV (3591-15) , ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права та відповідає правовим висновкам Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, викладеним, зокрема, у постановах від 6 березня та 13 листопада 2012 року, 22 січня та 12 лютого 2013 року (справи №№ 21-2во12, 21-359а12, 21-421а12, 21-445а12 (rs29791298) відповідно).