Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Остапенку Д.О.

за участю представників

відповідача: Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі

на постанову Господарського суду Львівської області від 05.04.2006 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 р.

у справі № 5/30-19/8А

за позовом Державного комунального

підприємства "Кам’янкатеплокомуненерго"

до Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі

про зобов’язати списати суму штрафних санкцій, -

Постановою Господарського суду Львівської області від 05.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 р., позовні вимоги задоволені повністю. Зобов’язано Кам’янка-Бузьку МДПІ списати суму штрафних санкцій в розмірі 79857,49 грн., нарахованих Державному комунальному підприємству "Камянкатеплокомуненерго" податковим повідомленням-рішенням № 0001921650/0 від 12.12.2005 р.

ДПІ у Кам’янка-Бузькому районі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 1.8 ст. 1, п.п. "в" п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р. № 2711-IV, п.п.19.3.7 п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Посилаючись на наведені норми законодавства, податкова інспекція робить висновок, що списанню підлягають тільки ті штрафні санкції, які нараховані на 01.01.2005 р., тобто які входять до складу податкового боргу, зафіксованого на розрахункову дату – 01.01.2005 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001921650/0 від 12.12.2005 р. на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ позивачеві визначено штрафні санкції в розмірі 79857,49 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 159714,98 грн.

Зазначені штрафні санкції нараховані у зв’язку із несвоєчасною сплатою податкового зобов’язання з податку на додану вартість, яка існувала станом на 01.01.2005 р.

Позивач звернувся до податкової інспекції з листом про надання довідки про суму нарахованих штрафних санкцій на суму податкового боргу, що існував станом на 01.01.2005 р., з метою їх списання, однак відповідачем такої довідки надано не було.

Позиція податкової інспекції полягає в тому, що списанню підлягають тільки ті штрафні санкції, які нараховані до 01.01.2005 р. В обґрунтування такої позиції податкова інспекція посилається на п.п. "в" п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р. № 2711-IV.

Суд касаційної інстанції визнає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності списання зазначених вище штрафних санкцій та не погоджується з позицією податкової інспекції, оскільки остання ґрунтується на помилковому тлумаченні приписів п.п. "в" п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р. № 2711-IV.

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості.

Пунктом 19.3.7. п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (у редакції Закону України від 23.06.2005р. №2711-IV (2711-15) ) встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Відповідно до п.п. "в" п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р. № 2711-IVна умовах, визначених цим Законом, дозволяється списання заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру, у складі сум пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих, але не сплачених, відповідно до законодавства України на суми податкових зобов’язань, що входять до складу податкового боргу, зафіксованого на розрахункову дату (за приписами п. 1.8. ст.1 вказаного вище закону розрахункова дата - дата, на яку кожним з учасників розрахунків фіксується сума кредиторської та дебіторської заборгованостей для погашення шляхом застосування механізмів, визначени х цим Законом. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2005 року).

Із змісту наведеної норми закону випливає, що списанню підлягає заборгованість до складу якої входять суми пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на суми податкових зобов’язань. При цьому, суми пені, штрафних санкцій мають бути нараховані на ті суми податкових зобов’язань, які входять до складу податкового боргу, зафіксованого на розрахункову дату.

Тобто, списанню підлягають суми пені, штрафних та фінансових санкцій, нараховані на ті суми податкових зобов’язань, які станом на 01.01.2005 р. набули статусу податкового боргу (самостійно узгоджені платником податків або узгоджені в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачені у встановлений строк). При цьому, закон не ставить у залежність списання сум штрафних санкцій від дати їх нарахування, зокрема не передбачає вимоги щодо списання тільки тих штрафних санкцій, які нараховані до 01.01.2005 р., як помилково вважає податкова інспекція.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 05.04.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.