Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Остапенку Д.О.

за участю представників

позивача: Кузюка І.Ю.

відповідача: Гандзюка Д.Д., Гуменюка Б.С., Книгиницької М.В.

Генеральної прокуратури України: Атаєвої Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2006 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 р.

у справі № А-17/233

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття"

до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 р., позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001002301/1 від 07.07.2006 р. та №0001012301/2 від 28.07.2006 р. Стягнуто з державного бюджету на користь ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" 6,80 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач, звернувшись із заявами про зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість в рахунок сплати податкового зобов’язання з акцизного збору до закінчення граничного строку сплати податкового зобов’язання з акцизного збору, таким чином здійснив дії зі сплати суми узгодженого податкового зобов’язання в межах граничного строку, у зв’язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві штрафних санкцій у відповідності до вимог п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". До того ж, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на фактичні дані, на підставі яких зроблено висновок про несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання, не зазначений період сплати акцизного збору, за який податковою інспекцією розрахований термін прострочення сплати податкових зобов’язань. Розміри сум узгоджених податкових зобов’язань, які зазначені в акті перевірки, не співпадають із розмірами сум, які зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях.

ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п. 1.3, 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 та п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Генеральної прокуратури України, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом документальної перевірки № 59/23-00152230 від 06.04.2006 р. встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з акцизного збору, передбаченого п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", до 30 календарних днів, у розмірі 16207039,12 грн. та у розмірі 19128824,00 грн., у зв’язку з чим податкова інспекція дійшла висновку про необхідність сплати позивачем у відповідності до вимог п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 цього Закону штрафу у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості, що становить 1620703,91 грн. та 1912882,40 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Надвірнянському районі прийняті податкові повідомлення-рішення № 001002301/1 від 07.07.2006 р. та №0001012301/2 від 28.07.2006 р. про визначення позивачеві на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафів у сумі, відповідно, 1620703 грн. та 1912882,40 грн.

Суд касаційної інстанції визнає правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для сплати позивачем штрафу, передбаченого п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення строків сплати податкових зобов’язань, визначених п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснив дії, спрямовані на погашення суми узгодженого податкового зобов’язання в межах граничного строку їх сплати, зокрема до закінчення такого строку сплати звернувся із заявами про зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати податкового зобов’язання з акцизного збору, які в подальшому були задоволені податковим органом.

Такі дії позивача ґрунтуються на приписах п. 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого наказом Наказу ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 (z0263-97) (із змінами, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21.05.2001 р. № 200/86 (z0489-01) ), якими регламентовано право платника податку змінити напрям відшкодування сум податку на додану вартість, зокрема спрямувати їх у рахунок сплати інших платежів, які зараховуються до Державного бюджету України.

Податкова інспекція не спростовує у касаційній скарзі наявність у платника податку такого права, однак вважає, що подані позивачем заяви про зміну напряму відшкодування податку на додану вартість не можуть свідчити про вчасну сплату сум акцизного збору до бюджету. При цьому, свою позицію податкова інспекція обґрунтовує приписами п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування податку на додану вартість в рахунок сплати іншого податкового зобов’язання необхідно встановити, чи сплачені продавцями товару суми податку на додану вартість до бюджету та встановити факт надмірної сплати податку. На момент отримання листів (заяв) матеріали зустрічних перевірок були відсутні і тільки отримання таких матеріалів надало податковому органу можливість здійснити відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати сум акцизного збору.

Позицію податкової інспекції про відсутність у позивача права на відшкодування податку на додану вартість суд касаційної інстанції визнає такою, що суперечить вимогам п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, якою визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товару та на право отримати відшкодування з цього податку у випадку виникнення його від’ємного значення. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставив право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від виконання постачальником своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум до державного бюджету та від обов’язкової наявності результатів проведення зустрічних перевірок.

За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень судом касаційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.