Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.І., Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Федорова М.О.

при секретарі: Міненко О.М.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 23.08.2006 та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18.12.2006 по справі № ш-150/2006 (№ 22 ас-828/06)

за позовом ОСОБА_1

до Міської ради м. Луганська

про неправомірну бездіяльність органів державного управління та їх посадових осіб та стягнення моральної шкоди

Заявлено позовні вимоги (зі змінами) про неправомірну бездіяльність органів державного управління та їх посадових осіб, що обмежують права громадян та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 31.05.2006 позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху із наданням строку до 30.06.2006 для усунення недоліків позовної заяви (зі змінами).

За наслідками апеляційного оскарження зазначена ухвала ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 23.08.2006 по справі № ш-150/2006 (№ 22 ас-828/06) була скасована, справа направлена до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття справи до розгляду.

Не погодившись із ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 23.08.2006, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій зазначив, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд апеляційної інстанції не задовольнив вимогу позивача щодо відкриття позовного провадження по справі.

При цьому справа була повернута до суду першої інстанції, який своєю ухвалою від 17.10.2006 знову залишив позовну заяву без руху, зазначивши, що в зазначеному позові об'єднані дві вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Також цією ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2006 вказано про необхідність сплатити судовий збір з позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 також оскаржив зазначену ухвалу до Апеляційного суду Луганської області, який ухвалою від 18.12.2006 залишив скаргу без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2006 без змін з мотиву законності винесеної ухвали.

Не погодившись із ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18.12.2006, ОСОБА_1 також подав касаційну скаргу в якій зазначив, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд апеляційної інстанції не законно вважає, що адміністративний позов ряд вимог, що підвідомчі різним судам. На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи. Посилаючись на відсутність юридичних висновків, ОСОБА_1 наголошує на своїй позиції про те, що останній повинен звільнятись від сплати судового збору.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України - 1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. 2. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. 3. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином розглядаючи підстави оскарження ухвали Апеляційного суду Луганської області від 23.08.2006 по справі № ш-150/2006 (№ 22 ас-828/06), якою була скасована ухвала Ленінського районного суду м. Луганська від 31.05.2006, а справа направлена до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття справи до розгляду, необхідно зазначити про помилковість міркувань скаржника щодо обов'язку суду апеляційної інстанції задовольнити вимогу позивача про відкриття позовного провадження по справі, так як суд апеляційної інстанції не має право розглядати справу по суті, якщо судом першої інстанції справа не розглядалась і фактичні обставини справи не встановлювались.

При цьому розглядаючи підстави оскарження ухвали Апеляційного суду Луганської області від 18.12.2006, якою ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2006 залишено без змін з мотиву законності винесеної ухвали, необхідно зазначити наступне:

ухвалою від 17.10.2006 суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху, так як в зазначеному позові об'єднані дві вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, а також вказав про необхідність сплатити судовий збір з позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Щодо заявлених об'єднаних позовних вимог, необхідно врахувати норму ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України щодо підсудності кількох пов'язаних між собою вимог, де визначено, що 1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. 2 Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. 3. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Отже в цій частині мотивування судів є вірним, оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди згідно ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів" повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Крім того як встановлено ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено - 1. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. Отже з огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із законним та обґрунтованим висновком судів про те, що дійсно ОСОБА_1 повинен сплатити відповідну суму судового збору згідно встановленого Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) розміру, а клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не є обґрунтованим і тому не прийнято до уваги вірно.

Таким чином необхідно погодитись із обґрунтуванням судом апеляційної інстанції своїх ухвал наведеним вище, а отже заперечення скаржника визнати такими, що висновків суд апеляційної інстанції не спростовують. Відповідно ухвала Апеляційного суду Луганської області від 23.08.2006 та ухвала Апеляційного суду Луганської області від 18.12.2006 по справі № ш-150/2006 (№ 22 ас-828/06) скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 23.08.2006 та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18.12.2006 по справі № ш-150/2006 (№ 22 ас-828/06) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.