Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

при секретарі: Турчин Д.О.

за участю представника:

УПФУ в Залізничному районі м. Львова – Козицької Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на рішення господарського суду Львівської області від 02 листопада 2004 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10 січня 2007 року у справі №2/165-11/239А за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фотоніка" до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, третя особа – Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області про визнання вимоги недійсною, -

ТОВ "Фотоніка" звернулось до суду з позовом до УПФУ в Залізничному районі м. Львова про визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 20 липня 2004 року №59.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10 січня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі УПФУ в Залізничному районі м. Львова просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач не являється правонаступником ЛОП "Медтехніка", а тому відсутні підстави для стягнення з ТОВ "Фотоніка" витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

З матеріалів справи вбачається, що УПФУ в Залізничному районі м. Львова виставило ТОВ "Фотоніка" вимогу про сплату боргу від 20.07.2004р. №59 на суму 1034,46грн. витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б" -"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова посилається на те, що вказаний в розрахунках, надісланих позивачу пенсіонер працював у шкідливих умовах праці на Львівському обласному підприємстві по продажу, монтажу і ремонту медичної техніки "Медтехніка", яке придбане ТОВ "Фотоніка" на аукціоні згідно з договором купівлі-продажу від 7.07.2000року № 43/00 як цілісний майновий комплекс.

Відповідно до ч.7 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у разі ліквідації страхувальника або втрати ним з інших причин юридичного статусу платника страхових внесків недоїмка сплачується за рахунок коштів та іншого майна страхувальника. У цьому разі особами, відповідальними за погашення недоїмки, є: ліквідаційна комісія - стосовно підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій - платників страхових внесків, що ліквідуються; підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків та інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються; солідарно члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів - платників страхових внесків, що ліквідуються. У разі недостатності коштів та іншого майна у страхувальника для сплати недоїмки особами, які несуть зобов'язання та відповідальність за сплату недоїмки, є: засновники або учасники підприємства, установи та організації - платника страхових внесків, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за їхніми зобов'язаннями; підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків, інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються; правонаступники страхувальника, що ліквідується. У разі реорганізації страхувальника зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до закону перейшли його права та обов'язки. Передача платниками страхових внесків своїх обов'язків із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування третім особам, крім випадків, передбачених законодавством, забороняється.

Однак, судами не перевірено, чи являється позивач правонаступником ЛОП "Медтехніка" чи ні, оскільки в матеріалах справи міститься лист від 26.09.2000р. №14/11-9-5089 в якому зазначено, що позивач являється правонаступником всіх майнових прав ЛОП "Медтехніка" (т.2 а.с.49), належної оцінки даному листу судами надано не було.

Згідно вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки допущена судами попередніх інстанцій неповнота в дослідженні доказів у справі не може бути усунена судом касаційної інстанції, тому ця обставина відповідно до ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 02 листопада 2004 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10 січня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.