Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Шкляр Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправною та нечинною вимоги від 23 серпня 2006 року №1818 про сплату 3 809, 62 грн. недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

Постановою господарського суду Запорізької області від 30 січня 2007 року в задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправною та нечинною вимоги від 23 серпня 2006 року №1818 про сплату 3 809, 62 грн. недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24 травня 2007 року апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу була сформована на суму боргу, який утворився за період з 01 квітня 2005 року по 21 серпня 2006 року, виписана 23 серпня 2006 року та вручена позивачу 28.08.2006 року. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги страхувальник зобов'язаний сплатити зазначену у вимозі суми. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, за значеної у вимозі про сплату боргу, боржнику необхідно було узгодити її з органом Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги боржник має право на оскарження вимоги у судовому порядку. Про оскарження вимоги необхідно було повідомити управління ПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя протягом трьох робочих днів. Заява про узгодження вимоги до управління ПФУ надійшла 08.09.2006 року, тобто з порушеним терміном для узгодження вимоги.

У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і рішення про застосування фінансової санкції протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі та в рішенні суму або не узгодив вимогу та рішення з відповідним органом Пенсійного фонду, якщо до Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів з дня отримання вимоги та рішення не надійшла заява про їх оскарження, така вимога вважається узгодженою.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 відхилити, а постанову господарського суду Запорізької області від 30 січня 2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.