Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову господарського суду Вінницької області від 14 грудня 2006 року

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07 червня 2007 року

у справі № 11/453-06

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

У жовтні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Гайсинської МДПІ Вінницької області про визнання протиправним рішення № 0000152306/2/11757 від 24 липня 2006 року.

Постановою господарського суду Вінницької області від 14 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 07 червня 2007 року, позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Гайсинської МДПІ Вінницької області № 0000152306/2/11757 від 24 червня 2006 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. 3, 40 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Гайсинська МДПІ Вінницької області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, просить скасувати постанову господарського суду Вінницької області від 14 грудня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07 червня 2007 року, справу направити на новий розгляд.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1., посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню, просить залишити касаційну скаргу Гайсинської МДПІ Вінницької області без задоволення, а постанову господарського суду Вінницької області від 14 грудня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07 червня 2007 року - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Вінницькій області провела перевірку магазину, що розташований за адресою: вул. К. Маркса, 64б, м. Гайсин, - та належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1. щодо контролю за порядком проведення розрахунків за товари (послуги), за результатами якої було складено акт № 020402842306 від 20 квітня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у незабезпеченні відповідності сум готівкових коштів на місці проведенні розрахунків загальній сумі коштів за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (невідповідність готівкових коштів складає 1 306, 70 грн.).

На підставі висновків акта перевірки Гайсинська МДПІ Вінницької області прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24 липня 2006 року, яким згідно з ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосувала до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 533, 50 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що матеріалами справи спростовуються висновки акту перевірки, що свідчить про безпідставність оспорюваного рішення.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (ст. 22 вищезгаданого Закону).

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 1 цього ж Закону).

Судами попередніх інстанцій з дотриманням норм процесуального права було встановлено, що сума коштів в розмірі 1 350, 00 грн., яку перевіряючи розцінили, як суму невідповідності сумі готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, є коштами, які знаходились в зошиті з накладними на поставку товару та були підкріплені до накладної № В3022 на поставку товару від філії "Кондитер" ТОВ НВП "Гамма" згідно договору № 06(04)116 від 01 березня 2006 року, і призначались для здійснення розрахунку з контрагентом 20 квітня 2006 року.

Таким чином, сума грошових коштів в розмірі 1 350, 00 грн. не знаходилась за місцем проведення розрахунків в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Крім того, постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 06 червня 2006 року було закрито справу про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. В постанові зазначено про недоведеність вини ОСОБА_2. (продавця в магазині суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.) у незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведенні розрахунків загальній сумі коштів за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, під час перевірки 20 квітня 2006 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" оспорюваним рішенням.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки, оскільки суд апеляційної інстанції вірно виходив з вимог ч. 1 ст. - 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в частині надання наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки з урахуванням того, що відповідно ч. 7 ст. 11-1 цього ж Закону перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , вважається позаплановою відносно умов допуску до її проведення.

Доводи касаційної скарги вищевикладене не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Гайсинської МДПІ Вінницької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Вінницької області від 14 грудня 2006 року та ухвала Житомирського апеляційного господарського суду від 07 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Вінницької області від 14 грудня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.