Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2006 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2007 року

у справі № 2-22/14796-2006А

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Таврія"

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

про зобов’язання списати безнадійний податковий борг, -

У липні 2006 року СВК "Таврія" звернувся до суду з позовом до ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим про зобов’язання списати 77255, 75 грн. суми безнадійного податкового боргу по фіксованому сільськогосподарському податку за період до 31 грудня 2003 року шляхом виключення зазначеної суми з картки обліку платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Заявою від 24 жовтня 2006 року позивач збільшив розмір позовних та просив зобов’язати ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим списати 84475, 20 грн. суми безнадійного податкового боргу по фіксованому сільськогосподарському податку за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року шляхом виключення зазначеної суми з картки обліку платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Заявою від 09 листопада 2006 року позивач зменшив розмір позовних вимог та просив зобов’язати ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим списати безнадійний податковий борг по фіксованому сільськогосподарському податку за грудень 2002 року і за 2003 року в сумі 63942, 95 грн. з СВК "Таврія".

Постановою господарського суду АР Крим від 24 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2007 року, позов задоволено частково.

Зобов’язано ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим списати безнадійний податковий борг СВК "Таврія" по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 63942, 95 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь СВК "Таврія" 1, 70 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито.

В касаційній скарзі ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим, посилаючись на помилкове застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, помилкову оцінку фактичних обставин справи, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 24 листопада 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2007 року, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно висновку Торгово – промислової палати України про форс – мажорні обставини від 10 квітня 2003 року № 2881/05-4 внаслідок сильних морозів в повітрі і на поверхні ґрунтів, промерзання ґрунтів в грудні 2002 року, різких перепадів температури, відлиг та наступного зниження температури до морозів в січні – лютому 2003 року на площах СВК "Таврія" були пошкоджені посіви озимого ячменя на площах 160 га на 55 %.

Відповідно до протоколу засідання Постійної комісії Ради Міністрів АР Крим по техногенно-екологічної безпеки та надзвичайним ситуаціям від 07 березня 2003 року № 11 вищезазначені погодні умови були визнані надзвичайними згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" від 15 липня 1998 року № 1099 (1099-98-п) .

Згідно висновку Торгово – промислової палати України про форс – мажорні обставини від 06 жовтня 2003 року № 12927/05-4 внаслідок ґрунтової засухи в період з 11 квітня по 20 червня 2003 року на площах СВК "Таврія" загинули посіви озимої пшениці на площі 41 га, озимого ячменя на площі 65 га, ярового ячменя на площі 15 га та вівса на площі 20 га.

Відповідно до протоколу засідання Постійної комісії Ради Міністрів АР Крим по техногенно-екологічної безпеки та надзвичайним ситуаціям від 07 березня 2003 року № 11 вищезазначені погодні умови були визнані надзвичайними згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" від 15 липня 1998 року № 1099 (1099-98-п) .

Вищезазначені форс-мажорні обставини спричинили настання у позивача збитків.

Сума фіксованого сільськогосподарського податку за грудень 2002 року – 2003 рік складає 122629, 73 грн., що не заперечується відповідачем.

ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим рішенням № 20/24-0 від 27 травня 2003 року та рішенням № 42/24-0 від 19 листопада 2003 року списала позивачу суму фіксованого сільськогосподарського податку, яка виникала з 2001 року, станом на 03 березня 2003 року в розмірі 44744, 04 грн. та суму фіксованого сільськогосподарського податку, яка виникала з 2001 року, станом на 13 червня 2003 року в розмірі 13942, 74 грн. відповідно.

Заявою від 19 липня 2005 року СВК "Таврія" звернулась до ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим з вимогою списати заборгованість по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 77255, 75 грн., в задоволенні якої відповідач відмовив листом від 01 серпня 2005 року № 2121/10-24-0 з посиланням на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року № 2505-IV зупинено на 2005 рік дію підпункту "г" підпункту 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що вимоги позивача про списання безнадійного податкового боргу по фіксованому сільськогосподарському податку за грудень 2002 року і за 2003 року в сумі 63942, 95 грн. є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) безнадійний податковий борг підлягає списанню.

Згідно з підпунктом "г" підпункту 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 вищезазначеного Закону безнадійним визнається борг, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України (підпункт 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 цього ж Закону).

Відповідно до п. 3.4. Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2001 року № 103 (z0016-02) , який розроблений відповідно до п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов’язань.

Факт настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України підтверджується Торгово-промисловою палатою України.

Пунктом 4.2 цього ж Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2001 року № 103 (z0016-02) (в редакції, яка діяла на момент настання форс –мажорних обставин згідно висновків Торгово – промислової палати від 10 квітня 2003 року № 2881/05-4 та від 06 жовтня 2003 року № 12927/05-4), було передбачено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили, вважається дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

Ці положення надавали право платнику податку списати податковий борг, який існував на дату настання форс-мажорних обставин, а також податковий борг, який виник внаслідок настання форс – мажорних обставин, що виходить безпосередньо із загальних положень п. 3.4 вищезгаданого Порядку.

Згідно п. 4.2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2001 року № 103 (z0016-02) (в редакції, яка діяла на момент подачі позивачем заяви про списання заборгованості по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 77255, 75 грн.), днем виникнення безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили, вважається наступний день за граничним терміном погашення податкових зобов’язань за період, на який припадає дата, вказана в документі, що засвідчує факт непереборної сили.

Згідно з п. 4.5 цього ж Порядку (в редакції, яка діяла на момент подачі позивачем заяви про списання заборгованості по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 77255, 75 грн.) списанню підлягає податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, що виникає у зв’язку з непогашенням податкових зобов’язань за період після дня настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що внаслідок непереборної сили (форс – мажорних обставин), факт настання яких підтверджується висновками Торгово – промислової палати від 10 квітня 2003 року № 2881/05-4 та від 06 жовтня 2003 року № 12927/05-4, у позивача виникла податкова заборгованість з фіксованого сільськогосподарського податку за грудень 2002 року і за 2003 року в сумі 63942, 95 грн.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що залишок суми податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку за грудень 2002 року і за 2003 року в сумі 63942, 95 грн., що залишалась непогашеною, є безнадійною, оскільки виникла внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем, а тому відповідно до п. 4.5 вищезгаданого Порядку підлягає списанню, як така, що виникла після настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів сплати фіксованого сільськогосподарського податку за грудень 2002 року і за 2003 рік.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність відмови відповідача списати безнадійний податковий борг з посиланням на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року № 2505-IV, яким було зупинено на 2005 рік дію підпункту "г" підпункту 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки безнадійний податковий борг позивача виник до набрання чинності цим Законом (31 березня 2005 року) і його положення не поширюються на спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду АР Крим від 24 листопада 2006 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.