Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

_____________

секретар судового засідання Патюк А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Зміївському районі Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 20.11.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007

у справі №АС-27/753-06

за позовом ДПІ у Зміївському районі Харківської області

до ТОВ "Е-Віта" Білдінг ЛТД

ТОВ "Віп Інткернешнл"

про визнання зобов’язання з купівлі продажу недійсним

ДПІ у Зміївському районі Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання з купівлі-продажу самознищуючого поршню і метилового спирту за договором №17 від 04.03.2005, укладеним між відповідачами.

Постановою господарського суду області від 20.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 у справі №АС-27/753-06, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 20.11.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 у справі №АС-27/753-06 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 04.03.2005р. між відповідачами укладено договір купівлі-продажу №17, відповідно до якого 1-й відповідач придбав у 2-го відповідача самознищуючий поршень і метиловий спирт на загальну суму 1711449,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 285241,60 грн.), про що ТОВ "Віп Інтернешнл" виписано податкову накладну № 14 від 04.03.2005р., яка 1-м відповідачем включена до складу податкового кредиту та відображена в декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року.

Відповідно до п. 4 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів від покупця на розрахунковий рахунок продавця, можливі також інші форми розрахунку.

У відповідності до акту прийому-передачі цінних паперів (векселів) б/н від 11.03.2005 року 1-й відповідач передав в рахунок оплати за поставлений товар 2-му відповідачу векселя загальною номінальною вартістю - 3049205,48 грн. Розрахунки між відповідачами здійснювались векселями та безготівковим розрахунком, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ДПІ у Зміївському районі вважає, що договір між ТОВ "Е-Віта Білдінг ЛТД" та ТОВ "Віп Інтернешнл" укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що рішенням господарського суду м. Києва по справі № 42/579 від 28.12.2004, яким встановлено, що ТОВ "Віп Інтернешнл" в порушення приписів законодавства не подавало протягом року до органів державної податкової служби податкову та фінансову звітність, скасовано державну реєстрацію ТОВ "Віп Інтернешнл". На підставі Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 4460 від28.01.2005р. та відповідно до п. 9.6. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 37514909 від 01.04.1999р., Інд. податковий номер 302644926108.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволені позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до змісту ст. 207 Господарського кодексу України, на яку посилається скаржник, зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Статтею 208 ГК передбачено, що, якщо зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності наміру у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними по зобов'язанню.

Проте, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що ТОВ "Віп Інтернешнл" на момент укладення договору №17 та на момент розгляду даної справи не видалене з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, отже, воно існує як юридична особа.

Дійсно, у ТОВ "Віп Інтернешнл" рішенням суду скасована державна реєстрація, однак в ст. 91 п. 4 Цивільного кодексу України говориться про те, що правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення й припиняється від дня внесення запису про її припинення до державного реєстру.

Аналогічна норма міститься в ст. 33 п. 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що позивачем не надано доказів набрання вищевказаним рішенням суду м. Києва чинності к моменту укладення оскарженої угоди - договору № 17 від 04.03.2005р.

Крім цього, згідно ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкову накладну видає продавець. Законодавство України не передбачає відповідальність платників податків (покупців) за дії інших осіб. Не передбачено також обов'язку платників податків перевіряти вірогідність даних у накладній. Отже, висновок позивача про наявність в діях першого відповідача протиправної мети є бездоказовим.

Також слід зауважити, що матеріалами справи підтверджено, що товари, отримані першим відповідачем від ТОВ "Віп Інтернешнл", в подальшому реалізовані першим відповідачем ТОВ "СМУ-7".Дана операція підтверджує факт дійсного отримання першим відповідачем товарів від другого відповідача.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що суди виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та вірно відмовили позивачу в задоволені позову.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у Зміївському районі Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 22.11.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 у справі №АС-27/751-06 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Зміївському районі Харківської області відхилити.

Постанову господарського суду Харківської області від 20.11.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 у справі №АС-27/753-06залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.