Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Федорова М. О.,

Шипуліної Т. М.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2007р. у справі № А17/381-06, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007р. у справі № 22а-3299/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпролісзбут"

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Анохін В. О.,

відповідача – Овсяникова Л. О.,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпролісзбут"подано позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняДержавної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 17.03.2006р. № 0000092301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 500 000 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2007р. у справі № А17/381-06 позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що в господарських відносинах при вчиненні правочинів можливо застосовувати факсиміле; на час виписування податкової накладної контрагент позивача був правоздатною особою і мав статус платника ПДВ; бюджетне відшкодування податку на додану вартість платнику не залежить від факту сплати цих сум в бюджет його контрагентами; належні докази правомірності прийняття рішення відповідачем не надано.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та винести нову ухвалу, залишити позовну заяву без задоволення посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. п. 1.7., 1.8. ст. 1, пп. пп. 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. пп. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, ст. 9 КАС України.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, постанову та ухвалу залишити без змін, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що винесені з урахуванням норм чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007р. у справі № 22а-3299/07 відмовленов задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2007р. по справі № А17/381-06 про роз’яснення постанови цього ж суду від 05.12.2006р.

Ухвала мотивована тим, що перебіг строку апеляційного оскарження почався 29.08.2007р., а тому, враховуючи, що останнім днем для подання апеляційної скарги було 02.09.2007р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою вже після спливу строку апеляційного оскарження і будь-яких поважних причин пропуску строку з 02 по 10.09.2007р. не зазначив.

Відповідач, на погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить її скасувати посилаючись на порушення норм процесуального права, зокрема,: ч. 4 ст. 186 КАС України.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні вважаючи викладені в ній аргументи такими, що не відповідають дійсності.

Перевіривши правильність застосування Господарським судом Дніпропетровської області, Дніпропетровським апеляційним господарським судом та Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт № 8/23-513/24443340 від 17.03.2006р. про результати позапланової документальної перевірки з питання правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за грудень 2005 року в якому зазначено про зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 500 000 грн. у зв’язку з недостовірним визначенням залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, а саме, підприємством завищено цю суму на 1 273 401 грн.

Згідно ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.1. Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (станом на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена з отриманням податкових накладних, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи, а тому висновок відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про роз’яснення постанови від 05.12.2006р. по даній справі постановлена в судовому засіданні 20.08.2007р. без участі представника відповідача, останній про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

10.09.2007р. відповідач без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку її подання посилаючись на отримання оскаржуваної ухвали лише 28.08.2007р.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали; якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали; апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Таким чином висновок апеляційного адміністративного суду про відмовув задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2007р. по справі № А17/381-06 про роз’яснення постанови цього ж суду від 05.12.2006р. правомірний.

За вказаних обставин вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційні скарги Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2007р. у справі № А17/381-06, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007р. у справі № 22а-3299/07 – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.