К-1776/07 Про стягнення суми штрафу за порушення вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" - 14.10.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2006 року у справі №41/492-А за позовом Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області до Акціонерного комерційного банку "Мрія", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, про стягнення суми,-

У червні 2006 року ГУ НБУ по м. Києву і Київській області звернулось до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку "Мрія", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, про стягнення штрафу за порушення вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".

Постановою Господарського суду м. Києва від 22 вересня 2006 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2006 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі ГУ НБУ по м. Києву і Київській області просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду та залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ВАТ ВТБ Банк просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, як законну та обґрунтовану, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 09.03.2006 року № 47 "Про накладення штрафу на АКБ "Мрія" за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом прийняте належним органом та на підставах, передбачених чинним законодавством України, тому зпоточного рахунку відповідача підлягає стягненню штраф.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем відповідна перевірка відповідача не була проведена, а тому прийняття рішення про накладення штрафу є порушенням вимог чинного законодавства.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.03.2006 року Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України було винесено рішення за № 47 "Про накладення штрафу на АКБ "Мрія" за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", в якому зазначено, що Головним управлінням НБУ по м. Києву та Київській області на виконання листа НБУ від 02.11.2005 року №48-011/877-10904-ДСК здійснено перевірку виконання відповідачем вимог чинного законодавства України в частині дотримання строків надання повідомлень про фінансування операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, Державному комітету фінансового моніторингу України (далі Уповноважений орган). У рішенні вказано, що отримана від відповідача інформаціязасвідчує порушення Полтавською та Донецькою філіями Банку вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Зазначеним рішенням на відповідачанакладено штраф за порушення останнім вимог ст. 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 8 500 грн. 00 коп. та за порушення п. 4.2 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ від 14.05.2003 року №189 (z0381-03) штраф у розмірі 0,01 % статутного капіталу за кожний випадок порушення на загальну суму 254522 грн. 10 коп.

Вказане вище рішення листом від 10.03.2006 року № 43-5121/1406 булонаправлено на адресу відповідача та до нього було додано розрахунок суми штрафу з пропозицією про добровільну сплату.

Зазначене рішення виконано відповідачем не було, вказана сума штрафу не сплачена.

Згідно ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом (2121-14) та іншими законами України.

Статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснює Національний банк України.

Частинами 1,3,5 ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону (2121-14) . Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України (254к/96-ВР) , цього Закону (2121-14) , Закону України "Про Національний банк України" (679-14) , інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Статтею 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону (2121-14) щодо здійснення банківської діяльності. При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Згідно ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону (2121-14) , банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться, зокрема, накладення штрафів.

Спірне рішення Національного банку України винесено останнім в процесі здійснення функції банківського нагляду - системою контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок (далі-Положення), затверджене Постановою Правління Національного банку України №276 від 17.07.2001 року (z0703-01) , регулює процес планування та проведення інспектування службою банківського нагляду Національного банку України (далі - Національний банк) банків та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку.

Пунктом 1.3 Положення (z0703-01) визначено, що об'єктами перевірки служби банківського нагляду Національного банку є банк, його філії та інші власні підрозділи банку у тому числі ті, що розташовані поза межами місцезнаходження головного офісу банку.

Згідно п. 1.4 Положення (z0703-01) перевірки здійснюються з метою визначення ризиків. притаманних банку, рівня безпеки і стабільності його операцій, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку. Обсяги та напрями перевірки визначаються Національним банком.

Частиною 2 п. 1.8 Положення (z0703-01) визначено, що порядок здійснення безвиїзного нагляду, який полягає в контролі за діяльністю банків, у тому числі за дотриманням банками встановлених Національним банком норм адміністративного та індикативною регулювання їх діяльності, на підставі даних статистичної і фінансової звітності банків як на індивідуальній, так і консолідованій основі, та іншої інформації, то надходить до Національного банку, визначається Національним банком.

Згідно ст.10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів. одержаних злочинним шляхом" до суб'єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за суб'єктами первинною фінансового моніторингу, відносяться Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Зазначені суб'єкти державногофінансового моніторингу зобов'язані: вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніторингувиконання завдань та обов'язків, передбачених цим Законом (249-15) ; під час здійснення нагляду перевіряти виконання вимог актів законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму, вживати в установленому законодавством порядку заходів, передбачених цим Законом (249-15) .

Згідно ст. 23 Закону України "Про Національний банк України" до системи Національного банку України входять філії (територіальні управління) Національногобанку України, які діють у межах повноважень, визначених Законом України "Про Національний банк України" (679-14) , та вирішують питання, що належать до їх компетенції, на засадах єдності та централізації в здійсненні грошово-кредитної та валютної політики, банківського нагляду, бухгалтерського обліку і розрахункових операцій, при складанні фінансової та статистичної звітності тощо. До філій (територіальних управлінь) Національного банку України належить Головне управління Національного банку України по м. Києву і Київській області.

Відповідно до Положення про філії (територіальні управління) Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 22.12.2000 року № 495 (z0081-01) (надалі Положення), територіальні управління Національного банку у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) , законодавством України, нормативно-правовимиактами Національного банку та цим Положенням (z0081-01) та забезпечують виконання вимог чинного законодавства, що спрямовані на боротьбу зі злочинністю в банківській сфері, а також взаємодію з правоохоронними та контролюючими органами.

Підпунктами 2.1.7 та 2.1.14 п. 2.1 ст. 2 Положення (z0081-01) передбачено, що основними завданнями територіальних управлінь є: забезпечення контролю за дотриманням банками чинного законодавства України, економічних нормативів і нормативно-правових актів Національного банку, а також забезпечення, у межах функціональних обов'язків, виконання вимог законодавства, спрямованого на боротьбу зі злочинністю, корупцією, легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, у тому числі статей 12 та 18 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та взаємодії з правоохоронними органами.

Пунктом. 3.4 ст. 3 Положення (z0081-01) визначено, що у сфері банківського нагляду територіальні управління у разі порушення банками чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) вимог банківського законодавства нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, адекватно допущеним порушенням застосовує заходи впливу відповідно до повноважень, установлених нормативно-правовими актами Національною банку та делегованих відповідними рішеннями Комісії, а також надають пропозиціїщодо застосування заходів впливу Генеральному департаменту банківського нагляду та іншим територіальним управлінням Національного банку, що обслуговують банки.

Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (z0845-01) (далі - Положення) визначає підстави і порядок застосування Національним банком до банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки Національного банку, заходів впливу за порушення банківського законодавства. Вказаним вище положенням визначено, що у разі порушення банками чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно з Законом про банки (2121-14) , вимогбанківською законодавства та нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Національний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним порушенням у порядку, установленому цим Положенням (z0845-01) .

Пунктом 1.2 постанови Правління Національного банку від 28.08.2001 N 369 (z0845-01) визначено, що Національний банк застосовує до банків заходи впливу, до яких належить, зокрема розпорядження щодо накладання штрафів на банки в розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду. Такі заходи впливу застосовуються Національним банком, згідно п. 1.4 Постанови №369 (z0845-01) на підставі: результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій; результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення.

Відповідно до статті 73 Закону "Про банки і банківську діяльність в Україні" Національний банк може видати розпорядження, за яким доводиться до відома окремого банку зміст заходу впливу, що застосовується за виявлені порушення чи недоліки в діяльності банку, з посиланням на банківське законодавство чи нормативно-правові акти Національного банку, яке є обов'язковим для виконання.

Згідно п. 1.2 розділу 1 Постанови № 369 (z0845-01) Національний банк може видавати розпорядження у формі рішення Комісії Національного банку при територіальному управлінні відповідно до вимог цього Положення (z0845-01) . Комісія Національного банку може делегувати свої повноваження, визначені розділом IIIцього Положення (z0845-01) , комісіям Національного банку при територіальних управліннях.

Главою 7 постанови Правління Національного банку від 28.08.2001 N 369 (z0845-01) визначено, що Національний банк має право накладати на банки штрафи в розмірі не більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду в разі допущення ними порушень, зокрема за невиконання (неналежне виконання) вимог банківською законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Штраф за невиконання (неналежне виконання) банками вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів. одержаних злочинним шляхом, накладається на банки за кожне порушення в розмірі 0.01 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку, але при цьому загальна сума штрафів за однотипні порушення, виявлені перевіркою, не може становити більше ніж 1 відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду. Рішення про накладення штрафів на банки може приймати Комісія Національного банку при територіальному управлінні(у межах повноважень, визначених відповідним рішенням Комісії Національного банку). Таке рішення має містити перелік виявлених порушень з посиланням на нормативно-правові акти Національного банку та документи, що підтверджують факт порушення.

За наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України прийнятоз дотриманням вимог чинного законодавства та в межах компетенції за результатами перевірки та на підставі інформації безвиїзного нагляду.

Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини і дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції, що відповідно до ч.1ст. 226 КАС України є підставою для скасування постановленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.