Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Новокаховської ОДПІ у Херсонській області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2005 року по справі № 11/12-О-05 за позовом ВАТ "Агропромислова фірма "Таврія" до Новокаховської ОДПІ у Херсонській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.01.2005 року, в задоволені позовних вимог ВАТ "Агропромислова фірма "Таврія" до Новокаховської ОДПІ у Херсонській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002062301/0 від 19.11.2004 року – відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове – про задоволення позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 07.07.2005 року звернувся з касаційною скаргою з клопотанням про зупинення виконання оскаржуваного рішення до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 11.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Новокаховська ОДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду – скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002062301/0 від 19.11.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з акцизного збору в сумі 3902,54 грн. та штрафні санкції в розмірі 1951,27 грн. стали результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Агропромислова фірма "Таврія" за період з 01.04.2003р. по 30.06.2004р., які були відображені в акті № 998/231 від 17.11.2004р.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган вказує на порушення позивачем п.6 ст. 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", а саме, ВАТ "АПФ "Таврія" не повертало оформлені належним чином акцизні марки з продукції, яка поверталась з підприємств торгівлі, а знищувало їх. В період з 01.04.2003р. по 01.07.2004р. відповідачем виявлено заниження податкового зобов’язання за рахунок коригування сум акцизного збору з продукції, яка поверталась з підприємств торгівлі. Загальна сума заниження податкового зобов’язання встановлена податковим органом складає 3902 грн. 54 коп.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що ВАТ "АПФ "Таврія" за період з 01.04.2003р. по 01.01.2004р. у розрахунках акцизного збору платник податків задекларував 2626636,35 грн., виходячи з обсягів повернення продукції сума заниження податкового зобов’язання встановлена як 3532,34 грн. За перше півріччя 2004р. платник податків в розрахунку акцизного збору задекларував 2064384грн. 02коп., сума заниження податкового зобов’язання у зв’язку зі звинуваченням позивача у аналогічних порушеннях складає 370грн. 20коп., а всього 3902грн. 54 коп. (3532,34+370,20).

На підтвердження знищення акцизних марок шляхом спалювання позивачем були надані акти за участю працівників позивача та представника податкової інспекції м. Н.Каховки від 30.09.2003р. щодо знищення 1869 шт. акцизних марок, від 31.10.2003р. щодо знищення 4534 акцизних марок, від 28.11.2003р. щодо знищення 2776 акцизних марок.

Об’єктом оподаткування, відповідно до положень п."а" ст.3 зазначеного Декрету, є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

Згідно з п.17 ст. 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", марки акцизного збору, не використані для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців марок для утилізації з відшкодуванням фактично сплачених сум акцизного збору відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Плата за марки акцизного збору поверненню не підлягає.

Відповідно до п.25 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 567 від 23.04.2003р. (567-2003-п) , невикористані (унаслідок пошкодження) марки приймаються для знищення. Сплачена сума акцизного збору відшкодовується покупцям або за їх бажанням зараховується в рахунок майбутніх платежів, крім суми акцизного збору, сплаченої в рахунок погашення податкового векселя.

Вартість марок не відшкодовується.

Порядок оформлення пошкоджених акцизних марок передбачається пунктом 26 зазначеного Положення, який передбачає, що пошкоджені марки повинні бути наклеєні на окремому аркуші паперу формату А3 (290 х 420 мм) так, щоб чітко було видно центральну частину марки, окремі частини розірваних марок повинні бути з’єднані, а загальна частина кожної поверненої імпортером (замовником, виробником) марки повинна становити не менш як 60 відсотків початкового розміру.

Певний порядок повернення продавцю оформлених належним чином пошкоджених марок встановлений пунктом 27 Положення № 567.

З аналізу наведених норм випливає, що право на відшкодування фактично сплачених сум акцизного збору у платника виникає за умови дотримання вимог, встановлених Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 567 від 23.04.2003р. (567-2003-п) , а саме, передачі для знищення уповноваженому органу Державної податкової адміністрації належним чином оформлених пошкоджених акцизних марок.

При цьому законодавством не передбачено виникнення права платника на відшкодування, зарахування сплаченого акцизного збору в разі знищення таких марок безпосередньо платником навіть за участі представника податкового органу.

Також, чинним законодавством не передбачається можливість коригування об’єкту оподаткування у бік зменшення при можливому повернені продукції як неякісної, або як такої, що втратила якість з терміном зберігання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтованого визнав відсутність підстав у позивача для зменшення об’єкту оподаткування акцизним збором за рахунок коригування сум акцизного збору з продукції, яка поверталась з підприємств торгівлі.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна інстанція помилково скасувала рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 226 КАС України, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2005 року підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 21 квітня 2005 року – залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, ст. 226, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Новокаховської ОДПІ у Херсонській області задовольнити, постанову Херсонського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 року скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Херсонської області від 21.01.2005 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.