Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Бутенка В.І.

суддів: Лиски Т.О., Панченка О.І., Сороки М.О., Штульман І.В. (доповідач)

при секретарі: Сторчоус Н.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління Управління внутрішніх справ (далі-МУ УМВС) України в Донецькій області, Державного казначейства України про визнання неправомірними дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційними скаргами представника Державного казначейства України та заступника прокурора Донецької області на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2006 року, -

У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, просить визнати незаконними дії посадовців Маріупольського МУУВС України в Донецькій області, стягнути за рахунок державного бюджету у відшкодування їй матеріальної шкоди 80000грн., моральної шкоди в сумі 10000грн., а також витрати, понесені нею у зв'язку з проведенням експертизи в сумі 470,88грн.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 28.04.1999р. по місцю її проживання, в її відсутність, старшим оперативним уповноваженим ДСБЕЗ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області старшим лейтенантом міліції Юдіним А.Ю. було проведено обшук під час якого виявлено та вилучено 82 найменування предметів, в тому числі: документи, копії документів та ювелірні вироби. Згідно протоколу обшуку вилучені речі упаковано в поліетиленовий пакет, який прошито та завірено підписами понятих. 13.03.2002р. слідчим СВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області Горячовою В.Д. складено протокол опису майна, згідно якого частину вилучених 28.04.1999р. речей описано, на них накладено арешт та здано на зберігання в касу Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області (квитанція №1565 від 05.03.2001р.).

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що загальна вартість вилучених ювелірних виробів складала 31200грн. У протоколі обшуку вказані і валютні засоби в сумі 101 долар США, кільце з жовтого металу з рожевим каменем та вироби з білого металу чотирьох найменувань, які представляли значну цінність, оскільки були виготовлені з білого золота у поєднанні з коштовними каменями, загальною вартістю 47300грн.

Позивач відмічає, що постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19.07.2004р. арешт на її майно було скасовано та прийнято рішення повернути їй вилучені в неї валютні цінності та ювелірні вироби. Маріупольське МУ УМВС України в Донецькій області запропонувало їй отримати речі, що їй не належали та 101 долар США, а тому вона відмовилась. Оскільки до теперішнього часу постанова суду не виконана, а належні їй речі в Маріупольському МУ УМВС України в Донецькій області відсутні, ОСОБА_1 просить суд задовольнити її позовні вимоги.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.08.2006р., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії посадовців Маріупольського управління УМВС України в Донецькій області по незабезпеченню належного зберігання вилученого майна, належного ОСОБА_1 Зобов'язано відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну неправомірними діями посадовців Маріупольського управління УМВС України в Донецькій області у зв'язку з втратою вилученого майна: брошки з рожевим каменем - яшмою, 583 проби, вагою 4,67г; браслета на руку з білого золота посередині у вигляді квітки з пелюстками з трьома каменями чорний онікс, один діамант, з алмазним розписом по всій довжині браслета, вагою 10г; кільце жіноче з білого золота з елементами квітки в центрі діамант і алмазний розпис, вагою 5,2г; жіночого кольє з білого золота з п'ятьма каменями чорний онікс і алмазним розписом по всій довжині; двох жіночих сережок з білого золота з двома каменями - чорний онікс і алмазним розписом по всій довжині сережок, - у розмірі 48,300грн.; моральну шкоду у розмірі 1500грн.; витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 470,88грн., а всього 50270грн. за рахунок Державного бюджету України Державним казначейством України. Золоті прикраси: два браслети; брошка з бузковим каменем; кільце з рожевим каменем; кільце з п'ятьма білими каменями; кільце з шістьма білими каменями; сережки з шістьма білими каменями; сережки без каменів; сережка без каменів; сережки з шістьма білими каменями і зеленим каменем; сережки з темно-бузковим каменем; кільце обручальне; сережки з білим каменем; сережки з бузковим каменем; кільце обручальне гладке; дві пластинки із золота, що зберігалися в матеріалах цивільної справи, зобов'язано повернути ОСОБА_1 за належністю. В задоволенні вимог в решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, представник Державного казначейства України та заступник прокурора Донецької області подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13.06.2006р. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17.08.2006р., при цьому, перший із них просить ухвалити нове рішення про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів винної особи, а другий - просить направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 07.02.2008р. та 16.04.2008р. по касаційних скаргах відкрито касаційне провадження, їх об'єднано в одне провадження.

Касаційна скарга представника Державного казначейства України підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга заступника прокурора Донецької області - задоволенню в повному обсязі, мотивуючи це слідуючим.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.1999р. при проведенні обшуку вилучені належні позивачу речі, які постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19.07.2004р. зобов'язано повернути, однак Маріупольське МУ УМВС України в Донецькій області втратило їх, а тому пропонує взамін інші речі.

ОСОБА_1 в лютому 2005 року звернулась до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Задовольняючи позовні вимоги в порядку адміністративного судочинства суди попередніх інстанцій виходили з того, що шкода ОСОБА_1 заподіяна незаконними діями досудового слідства, а тому повинна бути відшкодована за рахунок держави, застосувавши при цьому ст.ст.1, 3, 4, 5 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". Вартість ювелірних виробів, які пропали, визначено за висновком товарознавця по прийому дорогоцінних металів, а заподіяну моральну шкоду - з врахуванням ступенів вини відповідачів.

Однак погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, на думку колегії суддів, погодитися не представляється можливим з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, не вказали, які саме незаконні дії, передбачені ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", вчинили відповідачі, оскільки вказаним законом встановлено вичерпний перелік випадків, коли громадянин набуває право на відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету. Вказаним законом, яким керувалися суди попередніх інстанцій, не передбачено відшкодування шкоди у випадку неналежного зберігання арештованого майна, факту його втрати і не повернення.

Згідно ч.6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. На загальних підставах майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України. На загальних підставах моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, під час розгляду даної справи суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі, невірно застосував норми матеріального права, стягнувши майнову та моральну шкоду не з особи винної у не правильному вилученні, зберіганні, втраті і не поверненні речей позивача ОСОБА_1, а з Державного бюджету.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущені судом першої інстанції недоліки та помилково залишив без зміни постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13.06.2006р.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційних скарг висновки судів першої та апеляційної інстанції спростовують, касаційна скарга представника Державного казначейства України підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга заступника прокурора Донецької області - задоволенню в повному обсязі, із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу представника Державного казначейства України - задовольнити частково, а касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області - задовольнити в повному обсязі.

Постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2006 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.