к-9549/08 Про зобов'язання провести нарахування і виплату компенсації за втрату годувальника - 18.02.2009 Прийняття

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1до Калінінського управління праці та соціального захисту населення (далі-УПСЗН) Горлівської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести нарахування і виплату компенсації за втрату годувальника, за касаційною скаргою начальника Калінінського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області на постанову Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 19 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2008 року, -

В січні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16.11.2007р. вона звернулася до Калінінського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області з заявою про призначення і виплату відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, а саме 27600грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на дату звернення - 460грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1. помер її чоловік - ОСОБА_2, який був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС і відносився до 2-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивач ОСОБА_1. зазначає, що причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням її чоловіка і його смертю встановлено 16.10.2007р. експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії.

Вказує, що відповідачем було сплачено в рахунок зазначеної компенсації лише 379,30грн., а у виплаті іншої частини суми відмовлено з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №836 від 26.07.1996р. (836-96-п) , якою встановлено даний розмір одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника.

ОСОБА_1. просить суд визнати протиправною відмову Калінінського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області щодо виплати одноразової компенсації у розмірі 60 мінімальних заробітних плат на момент фактичної виплати компенсації та зобов'язати відповідача виплатити таку компенсацію.

Враховуючи часткову сплату відповідачем суми компенсації, просить стягнути з Калінінського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області 27220,70грн.

Постановою Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 19.03.2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2008р., позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Визнано протиправними дії Калінінського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1одноразової компенсації в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Стягнуто з Калінінського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області за рахунок держаного бюджету на користь ОСОБА_1. недоплачену суму одноразової компенсації в зв'язку з втратою годувальника у сумі 27220,70грн.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, начальник Калінінського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені судами рішення, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивач є членом сім'ї ОСОБА_2, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного до 2-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Чоловік ОСОБА_1. помер ІНФОРМАЦІЯ_1. внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії №211 від 16.10.2007р.

Позивач ОСОБА_1. 16.11.2007р. звернулася до відповідача з заявою про призначення та виплату їй одноразової компенсації за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі 27600грн., а також про видання їй відповідного посвідчення, як дружині померлого ОСОБА_2

Згідно відповіді Калінінського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області №3108/5913 від 14.12.2007р., позивачу нарахована одноразова компенсація в сумі 379,30грн. (отримана нею 26.12.2007р.) на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №836 від 26.07.1996р. (836-96-п)

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат.

При цьому, частиною 7 цієї ж статті передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідач повинен сплатити позивачу недоплачену суму одноразової компенсації відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з їх розмірів, встановлених цим же Законом, та не керуватися постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №836 від 26.07.1996р. (836-96-п)

Визначаючи розмір компенсації, суд врахував, що розмір мінімальної заробітної плати повинен визначатися на момент виплати відповідачем суми компенсації, тобто станом на 26.12.2007р. - дата часткової виплати компенсації відповідачем. Оскільки мінімальна заробітна плата згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) з 01.10.2007р. визначена в сумі 460грн., то недоплачена ОСОБА_1сума одноразової компенсації в зв'язку з втратою годувальника складає 27220,70грн.

Висновок судів відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Так, відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Калінінське УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області при виплаті одноразової компенсації за втрату годувальника ОСОБА_1керувалося постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №836 від 26.07.1996р. (836-96-п) , якою встановлений розмір зазначеної компенсації складає 379,30грн.

Зазначеною вище постановою, всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , визначено кратність одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:

інвалідам I групи - 37930 тис. карбованців;

інвалідам II групи - 28440 тис. карбованців;

інвалідам III групи - 18960 тис. карбованців.

З часу прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеної постанови, встановлені нею розміри одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою не змінювалися, у той час як розмір мінімальної заробітної плати неодноразово зростав, щорічно затверджувався новий бюджет.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Так, зокрема ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено з 01.01.2007р. розмір мінімальної заробітної плати 400грн. на місяць, з 01.04.2007р. - 420грн., з 01.07.2007р. - 440грн. та з 01.10.2007р. - 460грн.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при вирішенні даного спору та визначенні розміру одноразової компенсації в зв'язку з втратою годувальника, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №836 від 26.07.1996р. (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За правилами ч.1 ст. 222, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись ст.ст. 211, 222, 223, 224, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 19 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.