Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Смоковича М.І.

Сороки М.О.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України в м. Ужгород про перерахунок розміру пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 05 травня 2005 року,-

У жовтні 2004 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Ужгород про перерахунок раніше призначеної пенсії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є пенсіонером по віку з 7 листопада 1999 року. Після виходу на пенсію продовжував працювати на посаді директора ТзОВ "Товмет" де отримував більш високий заробіток ніж той з якого йому нарахована пенсія. В грудні 2003 року він звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі ст. 69 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачає, що пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії не менше як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії, виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи після призначення пенсії відповідно до ст.ст. 64-67 вказаного Закону і йому в цьому було відмовлено. Відмову у перерахунку пенсії позивач вважає незаконною. Просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2004 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 05 травня 2005 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду України, який листом від 05 червня 2007 року на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року №697-V (697-16) передав для розгляду цивільну справу до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 26 вересня 2007 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що правління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді розглянуло заяву ОСОБА_1. про перерахунок його пенсії із заробітної плати під час роботи в ТзОВ "Товмет" за період з 1 січня 2002 р. по 31 грудня 2003 р. та дійшло висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про перерахунок раніше призначеної пенсії, оскільки за даними системи персоніфікованого обліку сума страхового збору за період 01 січня 2002 - 31 грудня 2003 р.р. роботодавцем не нараховувалась.

Відповідно до ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які відповідно до Законну України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" зараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст. 4 п.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", для платників збору, визначених п.1 та 2 ст. 1 цього Закону, а саме суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, юридичних та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників \ встановлюються ставки збору в розмірі 32 відсотків від об'єкта оподаткування визначеного п.1 ст.2 цього Закону суми фактичних витрат на оплату праці \грошового забезпечення\ працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) виплати винагород фізичним особам за виконання робіт \послуг\ за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а також суми сплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" (794-98-п) встановлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Із 01 січня 2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) № 1058 від 09 липня 2003 року, а згідно ст. 43 вказаного Закону перерахунок пенсій за віком, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж. Заробітну плату \дохід\ та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, відмовляючи в задоволенні заяви позивача діяв в межах закону та зазначив, що оскільки, підприємство, в якому працює позивач є платником єдиного податку, тому відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", платники єдиного податку не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в зв'язку з чим заробіток за цей період роботи для обчислення розміру пенсії до уваги не береться.

З огляду на викладене, рішення суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів-

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 05 травня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.