Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Карася О.В.,Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р.

у справі № 32/562-11/386-А господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними розпоряджень про зменшення суми бюджетного відшкодування

Постановою господарського суду міста Києва від 24.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від13.03.2007 р., позов в частині визнання недійсними розпоряджень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.03.2003 р. № 13-23/11 та від 31.03.2003 р. № 18-23/11 про зменшення в картці особового рахунку ТОВ "Крокус" бюджетного відшкодування за липень та серпень 2001 року на загальну суму 117 138, 00 грн. задоволено.

Судові рішення вмотивовані висновком про дотримання позивачем при формуванні податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за липень та серпень 2001 року на загальну суму 117 138, 00 грн. вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та про правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування податку на вказану суму у зв’язку з доведенням в судовому процесі понесення фактичних витрат по сплаті податку на цю суму.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в податкових деклараціях з ПДВ за липень та серпень 2001 року до суми податкового кредиту включив ПДВ в сумах 76 000, 00 грн. та 41 138, 00 грн. відповідно, включені в ціну придбання основних засобів у ЗАТ "Пирятинська птахофабрика" на загальну суму 702 827, 00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 117 138, 00 грн., на підставі договорів купівлі-продажу та актів прийому-передачі.

Визнаючи недійсними розпорядження ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 26.03.2003 р. № 13-23/11 та від 31.03.2003 р. № 18-23/11 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування за липень – серпень 2001року на загальну суму 117138, 00 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач сплатив вказану суму ПДВ в ціні придбання в повному обсязі, пославшись при цьому на наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 51 від 24.07.2001 на суму 232238,61 грн., в т.ч. ПДВ – 38706,44 грн.; № 94 від 22.08.2001 на суму 137386,00 грн., в т.ч. ПДВ –22897,67 грн., №110 від 04.09.2001 на суму 75320,00 грн., в т.ч. ПДВ-12553,33 грн., № 215 від 13.11.2001 на суму 33163,47 грн., в т.ч. ПДВ – 5527,17 грн., а також акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2001 до договорів купівлі-продажу майна на суму 223761,39 гри., в т.ч. ПДВ – 37293,57 грн., який свідчить про залік зустрічних вимог на вказану суму; протоколу від 29.11.2001р. про залік взаємних вимог та акту звірки від 14.11.2001 до договору купівлі-продажу №2/0148 А від 27.08.2001 на суму 22966,53 грн., в т.ч. ПДВ- 827,76 грн.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв‘язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом наведеної норми право платника податку на відшкодування за рахунок бюджету сум ПДВ стосується реальних витрат платника по сплаті сум податку у зв‘язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Не суперечать правильному застосуванню вказаної норми дії платника податку щодо включення до розрахунку бюджетного відшкодування суми податку, на яку у складі ціни товарів /робіт, послуг/ проведено залік зустрічних вимог покупця та постачальника товарів /робіт, послуг/, оскільки податок на додану вартість є складовою ціни товарів /робіт, послуг/, а відтак проведення сторонами договорів заліку зустрічних вимог по оплаті товарів /робіт, послуг/ призводить до збільшення власного капіталу постачальника за договором та відповідно до зменшення власного капіталу покупця за таким договором на суму податку на додану вартість, що фактично означає понесення покупцем реальних витрат по сплаті податку.

Враховуючи, що висновок судів попередніх інстанцій щодо розрахунку позивача із ЗАТ "Пирятинська птахофабрика" на повну суму придбання, а отже і щодо витрат позивача по сплаті ПДВ на суму 117138, 00 грн. підтверджуються наявними у справі доказами, а зазначена обставина в силу пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" має істотне значення у справі, постановлені у справі судові рішення є обґрунтованими та законними.

Доводи касаційної скарги про несплату до бюджету податку за липень та серпень 2001 року ЗАТ "Пирятинська птахофабрика" судом касаційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов’язку щодо сплати податків, зборів / обов’язкових платежів / вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

З огляду на викладене касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. та постанову господарського суду міста Києва від 24.11.2006р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.