Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі: Полинько Д.М.

за участю представника Харківської ОДА: Забіяка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у роботі адміністрації, за касаційною скаргою Харківської обласної державної адміністрації на постанову Київського районного суду м. Харкова від 6 жовтня 2006 року і ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2006 року,-

У жовтні 2006 року Харківська обласна державна адміністрація ( далі Харківська ОДА) звернулась з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у роботі адміністрації.

В заяві зазначала, що 2 жовтня 2006 року відповідачі, без попередження органів місцевої влади, в приміщенні Харківської ОДА влаштували пікетування чим створили негативний психологічний вплив на працівників та перешкоди у роботі обласної адміністрації.

А тому посилаючись на ці обставини Харківська ОДА просила визнати дії відповідачів неправомірними, усунути перешкоди в роботі обласної адміністрації, шляхом заборони проведення акцій протесту та звільнення приміщення.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 6 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2006 року в позові відмовлено.

У касаційній скарзі Харківська ОДА просить ухвалені судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Стаття 39 Конституції України гарантує громадянам право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобіганню заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

У відповідності з частинами 1, 2, 5 статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

Позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, визначених частиною першою цієї статті, або після цього, залишається без розгляду.

Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

Тобто, зазначені норми законодавства регулюють питання проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо і встановлюють відповідальність та обмеження, такі стосуються інтересів національної безпеки та громадського порядку, запобіганню заворушенням чи злочинам, охорони здоров'я населення, захисту прав і свобод інших людей.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 жовтня 2006 року, в приміщенні будинку по вулиці Сумській, 64 м. Харкова, біля кабінету голови Харківської ОДА, відповідачі розмістили плакати з написами про голодування та вимогою відставки голови.

Судами встановлено, що дії відповідачів не вплинули на роботу Харківської ОДА, не порушили громадський порядок та не містили загроз правам та свободам іншим осіб. Доказів зазначеного не встановлено і таких не подано скаржником. При цьому враховується та обставина, що на період прийняття судом рішення, відповідачі припинили зазначену акцію.

За таких обставин і вимог статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення позову немає.

Наявність одного лише факту встановлення плакатів не тягне застосування обмежень, встановлених статтями 39 Конституції України і 182 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Суди вірно застосували норми матеріального і процесуального права, доводи касатора не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 6 жовтня 2006 року і ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2006 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, строку і порядку, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.