Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Ланченко Л.В., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 10 травня 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2006 року

у справі № 5/364-28/56А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод"

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова

про зобов’язання вчинити дії, -

У березні 2006 року ЗАТ "Львівський керамічний завод" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про зобов’язання списати штрафну санкцію у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 149950, 00 грн.

Під час розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги та просив зобов’язати ДПІ у Залізничному районі м. Львова списати штрафну санкцію у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 143769, 00 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 10 травня 2006 року позов задоволено повністю.

Зобов’язано ДПІ у Залізничному районі м. Львова списати ЗАТ "Львівський керамічний завод" штрафну санкцію у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної в сумі 143769, 00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2006 року постанову господарського суду Львівської області від 10 травня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 10 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2006 року, у задоволенні позовних відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За результатами проведеної перевірки ЗАТ "Львівський керамічний завод" (акт № 22-2/110-125 від 28 квітня 2001 року) ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняла рішення № 172/22-0/00293605/5149 від 07 травня 2001 року, яким на підставі п. 1 ст. 3 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" застосувала до позивача штрафні санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 145950, 00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 14 жовтня 2004 року у справі № 5/2442-12/272, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2005 року, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ДПІ у Залізничному районі м. Львова про стягнення з ЗАТ "Львівський керамічний завод" податкового боргу в сумі 143769, 00 грн. до бюджету у зв’язку з пропуском строку, передбаченого підпунктом 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішенням господарського суду Львівської області від 14 жовтня 2004 року у справі № 5/2442-12/272, яке набрало законної сили, було встановлено, що сума штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 145950, 00 грн. є податковим боргом, строк стягнення якого сплив, а тому цей борг є безнадійним і підлягає списанню відповідно до підпункту "в" підпункту 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14 жовтня 2004 року у справі № 5/2442-12/272, яке набрало законної сили, було встановлено, що сума заборгованості з штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 143769, 00 грн. не підлягає сплаті позивачем до бюджету.

Таким чином, ця обставина відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, облік суми штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 143769, 00 грн. в картці облікового рахунку позивача, як податкового боргу, є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Залізничному районі м. Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 10 травня 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 10 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.