Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Штульмана І.В.,

провівши у попередньому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) "Комерційний банк "Причорномор’є" в особі Миколаївської філії до Державної податкової інспекції (далі – ДПІ) у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року,

У березні 2006 року ВАТ "Комерційний банк "Причорномор’є" звернувся з позовом до ДПІ у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000711501/0 від 15 березня 2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 березня 2006 року працівниками ДПІ у м. Миколаєві було складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на прибуток за 2005 рік.

Перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов’язання з податку на прибуток, який був зазначений Миколаївською філією ВАТ "Комерційний банк "Причорномор’є" є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки. Порушення вимог підпунктів 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон № 283) на думку податкової служби призвело до заниження прибутку, який підлягає оподаткуванню на суму 740 грн. та податкового зобов’язання з податку на прибуток Банку за 2005 рік на суму 135 грн.

На підставі цього акту ДПІ у м. Миколаєві 15 березня 2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000711501/0, відповідно до якого ВАТ "Комерційний банк "Причорномор’є" визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 152 грн., в тому числі 135 грн. основного платежу та 17 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважає, що відповідач не мав підстав для проведення камеральної перевірки діяльності Банку, а також, що висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за 2005 рік та донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток не відповідає вимогам підпункту 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283.

Просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2006 року № 0000711501/0.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 22 травня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року апеляційна скарга ВАТ "Комерційний банк "Причорномор’є" задоволено.

Постанова господарського суду Миколаївської області від 22 травня 2006 року скасована, позов задоволений, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000711501/0 від 15 березня 2006 року, яким ВАТ "Комерційний банк "Причорномор’є" в особі Миколаївської філії визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 152 грн., в тому числі основного платежу – 135 грн., штрафних санкцій - 17 грн.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації в Миколаївської області від 29 червня 2006 року № 307 Державна податкова інспекція у м. Миколаєві реорганізована у Спеціалізовану державну податкову інспекції по роботі з великими платниками податків (далі – СДПІ) у м. Миколаєві і є її правонаступником.

У поданій касаційній скарзі СДПІ у м. Миколаєві просить оскаржувану постанову апеляційної інстанцій скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та залишити в силі постанову господарського суду Миколаївської області від 22 травня 2006 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судами встановлено, що 14 вересня 2005 року Миколаївська філія ВАТ "Комерційний банк "Причорномор’є" одноразово меморіальним ордером № 03 перерахував Миколаївському обласному благодійному фонду "Фонд сприяння рятівників Миколаївщини", який є неприбутковою організацією, благодійну допомогу у сумі 1000 грн. Під час перевірки декларації з податку на прибуток Миколаївської філії ВАТ "Комерційний банк "Причорномор’є" за 2005 рік ДПІ у м. Миколаєві здійснена документальна невиїзна (камеральна) перевірка. Було встановлено, що позивачем в порушення підпункту 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було невірно заповнено рядок 04.9 декларації з податку на прибуток за 2005 рік та додаток Р3 до рядку 04.9 декларації, а саме, віднесена до валових витрат сума 1000 грн., як витрати на добровільне перерахування коштів неприбутковим організаціям, що призвело до завищено валових витрат та зниження об’єкту оподаткування податком на прибуток на 0,74 тис. грн. та до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2005 рік на суму 135 грн.

За результатами перевірки був складений акт та прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000711501/0 від 15 березня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання на загальну суму 152 грн., у тому числі: 135 грн. – основний платіж та 17 грн. штрафні (фінансові) санкції нараховані відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-111 (2181-14) "Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181). Сума витрат на добровільне перерахування коштів неприбутковим організаціям - 1000 грн. була більшою, ніж 2 відсотка від оподаткованого прибутку попереднього звітного року (37000 грн. х 2 % = 0,74 тис. грн.) та не перевищувала 5 відсотків від оподаткованого прибутку попереднього звітного року (37000 грн. х 5 % = 1,85 тис. грн.).

Відповідно до підпункту 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283 до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту. Наказом ДПА України від 31 березня 2003 року № 148 (z0281-03) "Про затвердження форм декларації з податку на прибуток банку та порядку її складення", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2003 року № 281/7602 (z0281-03) , передбачено заповнення додатку "Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)" до декларації з податку на прибуток банків.

Колегія погоджується з висновком апеляційного суду, що цим підзаконним актом встановлений інший порядок визначення суми коштів, які підлягають включенню до валових витрат, ніж той, що передбачений Законом № 283, а саме, до валових витрат банку можливо віднести лише частину суми, визначеної у рядку В, що не перевищує суми (А*0,05) зменшеної на суму (А*0,02), де "В" - це сума коштів, перерахованих банком неприбутковій організації, "А" - податковий прибуток попереднього звітного року. Застосування такої конструкції приводить до того, що до валових витрат можливо віднести максимально лише 3 відсотка від оподаткованого прибутку попереднього року, що приводить до звуження прав платника податку і збільшення його податкового зобов’язання, передбаченого законом.

Підпунктом "з" підпункту 4.4.2. пункту 4.4. статті 4 Закону № 2181 встановлено, що форми обов’язкової податкової звітності, визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов’язкового платежу).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, колегія вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно не застосував норми, передбачені у наказі ДПА України від 31 березня 2003 року № 148 (z0281-03) "Про затвердження форм декларації з податку на прибуток банку та порядку її складення", як такі, що суперечать закону та прийняв рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2006 року № 0000711501/0.

Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги правильність висновку апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки апеляційним судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Причорномор’є" в особі Миколаївської філії до Державної податкової інспекції у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення – без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.