Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення заборгованості по виплаті щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2006 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2006 року,

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що в порушення вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі Закон) йому, як учаснику бойових дій, призначену у 2003-2005 роках одноразову грошову допомогу до 5 травня нараховано та виплачено не в повному обсязі. У зв'язку чим просив стягнути з заборгованість у розмірі 1898,75 грн.

_____________________________________________________________________________________________

Справа № К-32656/06

Головуючий у першій інстанції Васильцов О.В.

Доповідач Ліпський Д.В.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2006 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2006 року рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на користь позивача недоплачену грошову допомогу у розмірі 1410 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень, у зв'язку з чим просило скасувати судові рішення та в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з постановленням нового рішення, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій, та відповідно до вимог частини 5 статті 12 Закону щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

У 2003 році позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 90 грн., у 2004 році - 120 грн., у 2005 році 250 грн., з врахуванням обмежень, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення недоплаченої грошової допомоги лише за 2005 рік, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення розміру щорічної допомоги суперечить вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , крім того, звуження змісту та обсягу цих гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів є порушенням статті 22 Конституції України. Щодо стягнення щорічної допомоги за 2003 та 2004 роки, то суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивачем пропущений річний строк на звернення до суду.

Однак з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитись неможна виходячи з наступного.

Статтею 12 цього Закону в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Проте звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , оскільки цей Закон був прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та був чинний протягом 2005 року на період проведення спірних виплат.

Таким чином, виплативши позивачу одноразову щорічну допомогу до 5 травня у розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та на підставі діючого на час виникнення спірних правовідносин закону.

За таких обставин у судів, що розглядали дану справу не було підстав визнавати дії відповідача незаконними.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради задовольнити.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2006 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення заборгованості по виплаті щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.