Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Штульмана І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - Новоукраїнська МДПІ) про скасування рішень за касаційною скаргою Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - Бобринецька МДПІ) на постанову господарського суду Кіровоградської області від 06 березня 2006 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року,

У грудні 2005 року ФОП ОСОБА_1. в господарському суді Кіровоградської області пред'явила позов до Новоукраїнської МДПІ про скасування рішення від 10 серпня 2005 року № 0000282306/0 та податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2005 року № 0000272306/0/0.

Позовні вимоги обґрунтовувала наступним.

Вона є ФОП з 16 червня 2005 року, обрала спрощену систему звітності і оподаткування. Підприємницьку діяльність здійснює в сфері роздрібної торгівлі товарами повсякденного попиту в с. Бобринка Бобринецького району Кіровоградської області.

09 серпня 2005 року працівниками Новоукраїнської МДПІ була проведена перевірка додержання нею, як ФОП, податкового законодавства в належній їй торговій точці в с. Бобринка Бобринецького району Кіровоградської області, за результатами якої було складено акт перевірки, в якому відображено порушення частини шостої статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі -Закон № 481), а саме, наявність на реалізації двох пляшок напою "Шейк". Про те, що цей напій відноситься до категорії спиртних напоїв їй відомо не було.

Крім того, в акті відображено й порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265), оскільки виявлено невідповідність суми грошових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі платежу за розрахунковими квитанціями. Різниця становила 580 грн. Ця сума грошових коштів виявлена шляхом обшуку приміщення магазину, перебувала не за місцем розрахунку і є її власними коштами.

На підставі акту перевірки відповідач 10 серпня 2005 року прийняв рішення № 00282306/0 про застосування до ФОП ОСОБА_1. фінансової санкції за торгівлю двома пляшками напою "Шейк" в сумі 1700 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000272306/0/0 про застосування штрафної санкції на суму 2901,75 грн. за порушення законодавства про застосування РРО.

Вважає, що працівники Новоукраїнської МДПІ не мали права проводити перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу грошових коштів без рішення суду на проведення позапланової перевірки, застосована санкція не відповідає тяжкості правопорушення грошові кошті, виявлені під час перевірки, не знаходилися в місці розрахунку, а є її власними коштами.

Просила скасувати вказане рішення та податкове повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 06 березня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволений частково.

Скасовано рішення Новоукраїнської МДПІ (Бобринецьке відділення) від 10 серпня 2005 року № 0000282306/0 та податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2005 року № 0000272306/0/0 про визначення фізичної особі - підприємцю ОСОБА_1. штрафних (фінансових санкцій) в сумі 2901,75 грн. як податкового зобов'язання і застосованого на підставі Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-111 (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) та в частині встановленого порядку сплати податкових зобов'язань.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року проведена заміна Новоукраїнської МДПІ на її правонаступника - Бобринецьку МДПІ, апеляційні скарги Бобринецької МДПІ та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. залишені без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 06 березня 2006 року залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі Бобринецька МДПІ просить оскаржувані постанови судів першої та апеляційної інстанцій у частині скасування рішення Новоукраїнської МДПІ від 10 серпня 2005 року № 0000282306/0 скасувати як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального права, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї частини позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судами встановлено, що 09 серпня 2005 року працівниками Бобринського відділення Новоукраїнської МДПІ була проведена перевірку торгової точки, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1., з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. Під час перевірки виявлено реалізацію напою алкогольного "Шейк" без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями.

За результатами перевірки складений акт, який був підписаний відповідачем без зауважень. На підставі вказаного акту 10 серпня 2005 року Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі Законів України № 481, 265 та 2181 були прийняті рішення № 0000282306/0 про застосування до ОСОБА_1. штрафу в розмірі 1700 грн. за торгівлю алкогольними напоями без ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та податкове повідомлення - рішення № 0000272306/0/0 про визначення ОСОБА_1. податкового зобов'язання в сумі 2901,75 за порушення порядку проведення реєстрації розрахункових операцій через РРО.

Скасовуючи рішення № 0000282306/0 про застосування штрафу в розмірі 1700 грн. за торгівлю алкогольними напоями без ліцензії на роздрібну торгівлю суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оскільки відповідно до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону № 481 базою для нарахування штрафних санкцій є вартість отриманої партії товару, то для застосування штрафу працівники податкової інспекції повинні були встановити вартість відповідної партії товару, яка перебувала на реалізації у торговій точці.

Колегія вважає, що таки висновки не відповідають діючому законодавству.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1. здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліцензії. Ці обставини сторонами у справі не заперечувалися.

Відповідно до частини 10 статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій і на підставі абзацу 5 частини другої статті 17 цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Таким чином, мінімальна сума штрафу, яка може бути застосована до суб'єкта підприємницької діяльності за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліцензії, становить 1700 грн. До фізичної особи підприємця ОСОБА_1. був обґрунтовано застосований саме такий штраф. Визначення вартості отриманої партії товару не могло вплинути на суму штрафу в сторону його зменшення, а тому не є підставою для скасування відповідного рішення податкової інспекції.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія вважає, що судами першої та апеляційної інстанції щодо вирішення спору про скасування рішення від 10 серпня 2005 року № 0000282306/0 повно та правильно встановлені обставини у справі, але порушені норми матеріального права, а тому судові рішення у цієї частині підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову позивачу у позові.

Щодо вирішення спору про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2005 року № 0000272306/0/0 колегія погоджується з висновками судів.

Відповідно до пункту 1.2. Закону № 2181 (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом або іншими законами України. У преамбулі Закону № 265 (265/95-ВР) зазначено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто не визначає зобов'язань платників податків щодо сплати до бюджетів або державних цільових фондів відповідної суми податку або збору у встановлений законодавством строк.

Отже, штрафна (фінансова) санкція, яка визначена відповідачем не може бути визначена як податкове зобов'язання.

Таким чином, судові рішення у цій частині є законними і обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області задовольнити частково, постанову Господарського суду Кіровоградської області від 06 березня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року в частині скасування рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції (Бобринецьке відділення) від 10 серпня 2005 року № 0000282306/0 - скасувати, постановити нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції відмовити.

В іншій частині постанову Господарського суду Кіровоградської області від 06 березня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.