Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Остапенку Д.О.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Бондарева С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Хустської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2005

у справі № 2/338 (НР-7)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делта-Трейд"

до Хустської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.03.2005 у задоволенні позову ТОВ "Делта-Трейд" про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Хустської ОДПІ від 23.09.2003 №0001252351/0, №0001262351/0 про визначення за непрямими методами податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 95571 грн. та №0000202640/0, №0000212640/0 з податку на додану вартість на суму 63729 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2005 рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Хустської ОДПІ від 23.09.2003 №0001252351/0, №0001262351/0, №0000202640/0, №0000212640/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2002 по 01.07.2003 для визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами за інформацією, отриманою згідно листа МВПМ ДПІ у Тячівському районі за №1496 від 04.09.2003, на підставі наказу начальника Хустської ОДПІ від 05.09.2003 №84 "Про проведення перевірки за непрямими методами", за результатами якої складено акт №684/23/31754814/159/23 від 22.09.2003.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №№0001252351/0, 0000212640/0, 0001262351/0, 0000202640/0, якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань за платежами: податок на прибуток в розмірі 95571 грн. (в тому числі 31857 грн. штрафних санкцій) та податок на додану вартість в сумі 63729 грн. (в тому числі 21243 грн. штрафних санкцій).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу за непрямими методами донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 95571 грн. та податку на додану вартість в розмірі 63729 грн. став висновок податкового органу про невключення до валових доходів за серпень 2002 року коштів, одержаних від кінцевих споживачів, в сумі 254865 грн. за даними відривних частин розрахункових квитанцій.

Згідно наказу начальника Хустської ОДПІ від 05.09 .2003 №84, підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами взагалі не вказані, а з листа Тячівського міжрайонного відділу податкової міліції № 1496 від 04.09.2003 слідує, що оперативним шляхом одержано інформацію, яка ставить під сумнів звітні дані платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки акту перевірки не містять даних про надходження спірних готівкових коштів на рахунки платника податків, згідно долучених до матеріалів справи копій розрахункових квитанцій, а також відсутні докази наявності у позивача необлікованого та неоприбуткованого товару на суму 254865 грн., з відривних частин розрахункових квитанцій, долучених податковим органом до матеріалів справи, та розрахункових книжок №№0717000610/3763 та 0717000610/3762 вбачається, що вони хронологічно не відповідають одне одному, згідно книги обліку розрахункових квитанцій розрахунки проводились зовсім на інші суми та в інші дні.

Відповідно до приписів пп.4.3.1 п.4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" непрямі методи визначення податкових зобов'язань платника податків застосовуються в разі неможливості встановлення фактичного місцезнаходження підприємства, ухилення платника податків від ведення податкового обліку чи відсутності визначених законодавством первинних документів. Крім цього, непрямі методи застосовуються також у разі непідтвердження платником податків наведених у декларації розрахунків наявними документами обліку під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом.

У разі відмови платника податків узгодити суму визначеного за непрямими методами податкового зобов'язання, податковий орган, відповідно із пп.19.3.6 п.19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов'язаний звернутися з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання до суду. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.

За таких обставин судова колегія вважає висновки суду апеляційної інстанції

про відсутність у податкового органу підстав для застосування непрямих методів при визначенні податкового зобов'язання позивачу правильними, зробленими за повної та всебічної оцінки обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Хустської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2005 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.