Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Панченка О.Н.,

Суддів - Смоковича М.І.,

Весельської Т.Ф.,

Мироненка О. В.,

Сороки М.О.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Голови Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Трайдука Миколи Федоровича про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2006 року, -

В листопаді 2004 року ОСОБА_1звернувся до Голови Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Трайдука М.Ф. з позовом про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від вирішення по суті порушених ним у зверненнях питань щодо усунення перешкод в користуванні належним йому гаражем, а також передачі земельної ділянки, що під гаражем, йому у власність.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1зазначав, що всі відповіді на його звернення не були належним чином розглянуті - в них відсутні конкретні відповіді на порушені ним питання.

У зв'язку з набранням з 1 вересня 2005 року чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , розгляд справи здійснювався за правилами цього Кодексу.

Постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з Голови Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Трайдука М.Ф. на його користь моральну шкоду в сумі 100 гривень та витрати зі сплати державного мита в сумі 8 гривень 50 копійок.

Додатковою постановою суду від 16 червня 2006 року дії Голови Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Трайдука М.Ф. щодо розгляду звернень ОСОБА_1. від 15 березня 2004 року за № С-2767/12.6 та від 19 березня 2004 року за № С-3130 визнані такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2006 року постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 30 березня 2006 року та додаткову постанову від 16 червня 2006 року в частині позовних вимог щодо визнання дій Голови Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Трайдука М.Ф. по розгляду звернень ОСОБА_1. від 15 березня 2004 року за № С-2767/12.6 та від 19 березня 2004 року за № С-3130 такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , а також стягнення з Голови Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Трайдука М.Ф. на користь ОСОБА_1. моральної шкоди в сумі 100 гривень скасовано та постановлено в цій частині позовних вимог нову постанову про відмову в їх задоволенні.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, скасованого помилково.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися судами в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 3 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР звернення громадян визначено як викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно зі статтями 4, 12 цього Закону до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать у сфері управлінської діяльності такі, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Судами встановлено, що ОСОБА_1неодноразово звертався до Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу, Голови цієї ради та Голови Криворізької міської ради з питання усунення перешкод в користуванні належним йому гаражем та земельною ділянкою під ним, посилаючись на те, що рішенням міськради була вилучена земельна ділянка поблизу його гаража для будівництва 12 магазинів. Під час будівництва, власники цих магазинів вийшли за межі відведених їм земельних ділянок, внаслідок чого вимощення й козирок магазинів займають земельну ділянку, на якій розташований його гараж. Окрім того, підприємці, які займаються торгівлею та власники магазинів використовують територію гаражів для смітника, встановлюють залізобетонні блоки, що також перешкоджає йому вільно користуватися гаражем. Разом з цим, позивач порушував перед Головою Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу й питання про приватизацію земельної ділянки під його гаражем.

Постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ґрунтувалася на тому, що Голова Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Трайдук М.Ф. надав ОСОБА_1. відповіді на його звернення. Однак, деякі з них, а саме: звернення № С-2767/12.6 від 15 березня 2004 року та № 3130 і № 3131 від 19 березня 2004 року щодо приватизації земельної ділянки під гаражем не були належним чином розглянуті - не містили відповіді на порушені в зверненнях питання, а також роз'яснення порядку їх оскарження.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, та, відмовляючи в їх задоволенні, апеляційний суд проаналізував результати та наслідки розгляду кожного звернення ОСОБА_1. та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідями на звернення права, інтереси чи свободи позивача не порушуються, а Голова Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Трайдук М.Ф., надаючи їх, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Що ж стосується питання приватизації земельної ділянки під гаражем, то, як вірно зазначив апеляційний суд, позивач не надав документів на підтвердження права користування цією земельною ділянкою, необхідних для вирішення вказаного питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційний суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому ухвалена ним постанова підлягає залишенню в силі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушено норми процесуального права, а тому за правилом частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.-

З огляду на викладене, керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.