Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників ОСОБА_1 та відповідача Приходько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської митниці Державної митної служби України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.06.2006 (№ 2-А-194) та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21.08.2006 (№ 22-а-481/2006)

за позовом ОСОБА_1

до Чернігівської митниці Державної митної служби України

про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести митне оформлення автомобіля як спадщини

Заявлено позовні вимоги про визнання неправомірними дій Чернігівської митниці щодо відмови у митному переоформленні автомобіля "Вольво-850", 1994 року виготовлення та зобов'язання провести митне оформлення автомобіля як спадщини.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.06.2006 (№ 2-А-194) залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.08.2006 (№ 22-а-481/2006) - позов задоволено.

Постанова суду мотивована нормою Закону України від 13.09.2001 "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (2681-14) , та постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.1994 №341 "Про затвердження Правил ввезення транспортних засобів на територію України" (341-94-п) , яка діяла на момент ввезення спірного автомобіля на митну територію України. із зазначеного судом зроблено висновок про те, що будь-яких обмежень щодо віку транспортних засобів, які ввозяться як спадщина, не встановлено.

Апеляційний адміністративний суд погодився із позицією суду першої інстанції повністю. Відповідно суди дійшли висновку, що Чернігівська митниця необґрунтовано відмовила ОСОБА_1 у митному оформленні автомобіля "Вольво-850", як спадщини.

При цьому судами встановлені фактичні обставини справи про те, що згідно договору про розподіл успадкованого майна ОСОБА_1 у приватну власність перейшов автомобіль "Вольво-850", 1994 року виготовлення, в порядку спадкування. При ввезенні вищевказаного транспортного засобу на територію України, ОСОБА_1 була заповнена митна декларація.

Листом від 17.05.2006 №12/2303 Чернігівська митниця відмовила здійснити митне оформлення з метою вільного обігу автомобіля, посилаючись на те, що Законом України від 06.07.2005 "Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів" (2739-15) визначено, що пропуск на митну територію України з метою вільного обігу легкових автомобілів допускається за умови, що на момент переміщення через митниці кордон України пройшло не більше 8 років з дати їх виготовлення.

Не погодившись із постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.06.2006 (№ 2-А-194) та ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.08.2006 (№ 22-а-481/2006), відповідач (Чернігівська митниця) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові. На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, оскільки ст. 96 Митного кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2004, встановлено, що ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів окремих видів можуть заборонятися законами України. Із зазначеного скаржник зробив висновок про те, що на спірний автомобіль розповсюджується дія Закону України від 06.07.2005 "Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів" (2739-15) (ст. 1), що має вищу дію, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.1994 №341 (341-94-п) .

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 1, 2, 4 ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно Закону України від 13.09.2001 "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (2681-14) , ( п. 7 ст. 8) - при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування транспортні засоби в кількості однієї одиниці по кожній товарній позиції та товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за межами України на користь резидента, у разі підтвердження її складу органами, що вчиняють нотаріальні дії у країні її відкриття.

Відповідно враховуючи норму ч.4 ст. 9 вищевказаного Закону, якою встановлено, що обмеження щодо віку транспортних засобів, що ввозяться в Україну, встановлюються Кабінетом Міністрів України, - саме такий порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.1994 №341 "Про затвердження Правил ввезення транспортних засобів на територію України" (341-94-п) , яка діяла на момент ввезення спірного автомобіля на митну територію України, де в п. 2 ч. 7 зазначено, що забороняється ввезення в Україну для постійного користування, а також з метою їх розукомплектування на запасні частини: 2) інших механічних транспортних засобів, які на момент ввезення були виготовлені 8 і більше років тому, крім: ввезення (отримання) громадянами, які постійно проживають в Україні, як спадщини.

Отже розглядаючи дані спірні правовідносини, необхідно також зазначити Закон України від 06.07.2005 № 2739-IV "Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів" (2739-15) , на який посилається скаржник, де ст. 1 визначено, що забороняється ввезення на митну територію України для постійного користування легкових, вантажних автомобілів, автобусів, трамваїв, тролейбусів - коди згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 8702 - 8704, 8603 10 00 10 (у тому числі тих, що ввозяться на митну територію України з метою їх розкомплектування на запасні частини), які на момент ввезення виготовлені та/або експлуатувалися більше ніж 8 років, крім автобусів та вантажних автомобілів, які ввозяться на митну територію України з метою транзиту або як гуманітарна допомога, та трамвайних вагонів шириною колії 1000 мм, які в Україні не виготовляються.

З огляду на наведені норми законів та встановлені фактичні обставини судами, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що будь-яких обмежень щодо віку транспортних засобів, які ввозяться як спадщина, законодавством не встановлено.

Також враховуючи зазначені вище норми Законів України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (2681-14) та "Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів" (2739-15) , необхідно звернути також увагу скаржника на те, що в даному випадку приоритетним законом для регулювання питання спадщини, є Закон України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (2681-14) та постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.1994 №341 "Про затвердження Правил ввезення транспортних засобів на територію України" (341-94-п) , в редакції 2004 року.

Таким шляхом суд касаційної інстанції, проаналізувавши обґрунтування судових рішень та заперечення касаційної скарги, дійшов висновку, що постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.06.2006 (№ 2-А-194) та ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 21.08.2006 (№ 22-а-481/2006) скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Чернігівської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.06.2006 (№ 2-А-194) та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21.08.2006 (№ 22-а-481/2006) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.