Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій виконкому Мелітопольської міської Ради Запорізької області про стягнення недоплаченої щорічної допомоги учаснику бойових дій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2007 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій виконкому Мелітопольської міської Ради Запорізької області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій в сумі 1545 гривень за 2006 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є учасником бойових дій та відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, як учасник бойових дій, він має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Така виплата у 2006 році була здійснена, але не в повному обсязі, сума недоплаченої допомоги складає 1 545 гривень.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 грудня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2007 року постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 грудня 2006 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення цього суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо невиплаченої грошової допомоги, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2006 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасники бойових дій мають право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком

Однак, статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учаснику бойових дій здійснюється у розмірі 250 гривень.

Для вирішення спору по даній справі судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

Крім цього, відповідно до пункту 18 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової допомоги учасникам бойових дій, тому суд не може застосувати до спірних правовідносин норму, яка не діє.

З огляду на викладене правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачу було виплачено 250 гривень, як і передбачено законом який діяв на час призначення і виплати вищезазначеної разової допомоги.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи.

Висновок суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.