Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову господарського суду Житомирської області від 25.09.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 30.01.2007

у справі №16/64НА

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до ДПІ у м. Житомирі

про скасування податного повідомлення-рішення

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ №1696/17-01/21147 від 02.06.2003 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2051,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 1198,00 грн.

Постановою господарського суду Житомирської області від 25.09.2006, яку залишено без змін ухвалою Житомирської області від 30.01.2007 у справі №16/64-НА в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями судів позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі проведеної Житомирською ОДПІ, правонаступником якої є ДПІ у м. Житомирі (а.с.41) перевірки дотримання позивачем вимог законодавства про оподаткування, за наслідками якої складений акт №248/17-0124/ від 30.05.2003р. Житомирською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №1696/17-01/21147 від 02.06.03р., яким СПД ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2737,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1368,50 грн. (а.с.38).

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р., податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до пп.5.2.4. п.5.2 ст.5 того ж Закону, процедура адміністративного оскарження закінчується:

- останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

- днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пп. 5.2.5. п.5.2 ст.5 того ж Закону, з урахуванням строків давності платник - податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 13.01.2005р. у справі №11/3272 позов Житомирської ОДПІ задоволено та стягнуто з підприємця ОСОБА_1 в доход держави, крім іншого, 2737,00 грн. боргу по податку на додану вартість та 1368,50 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість.

Зазначене рішення суду першої інстанції залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.06р. (а.с.31,32).

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного господарські суди відмовляючи у задоволенні позову ПП ОСОБА_1 про визнання частково нечинним спірного податкового повідомлення-рішення, правомірно посилаються на рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.2005 року у справі №11/3272, яке набрало законної сили.

Аналіз викладеного дає підстави для висновки про те, що суди обґрунтовано відмовили у позові Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ №1696/17-01/21147 від 02.06.2003 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2051,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 1198,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову господарського суду Житомирської області від 25.09.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі №16/64НА слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відхилити.

Постанову господарського суду Житомирської області від 25.09.2006 та ухвалу Житомирської області від 30.01.2007 у справі №16/64НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.