Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006

у справі №А-6/69

за позовом ДПІ у м. Івано-Франківську

до ПФ "Інвестпроммаркет"

про стягнення 640,41 грн. в дохід бюджету за рахунок активів платника податку

ДПІ у м. Івано-Франківську звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПФ "Інвестпроммаркет" про стягнення податкового боргу в сумі 640,41 грн. за рахунок активів платника податку.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2006 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 у справі №А-6/69, скасовано постанову місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач оскаржив його в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що апеляційним судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що заявлена до стягнення з відповідача податкова заборгованість в сумі 640.41 грн. виникла внаслідок несплати задекларованих платежів по податку з власників транспортних засобів в сумі 291,62грн., нарахованої пені по особовому рахунку на суму 18,56 грн. та пені на суму несплаченого податкового боргу на суму 28,52 грн., а також штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань на суму 302,21 грн., що підтверджується довідкою податкового органу про заборгованість перед бюджетом №31 від 07.03.2006р.

Відповідно до п.п.5.3.1 ст.5.3 Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подавались розрахунки суми податку з власників транспортних засобів за 2004 р. та 2005 р., згідно яких сума податковою зобов’язання по цьому податку становила відповідно 244,5грн. та 244,5грн. Вказані суми податкового зобов’язання були сплачені відповідачем за 2003 рік в сумі 244,5 грн., за 2004 рік в сумі 240 грн. та за 2005 рік в сумі 240 грн., що підтверджується платіжними дорученнями відповідно №93/324 від 3.03.2004, №33 від 25.02.2005, №31 від 10.03.2006.

Судова колегія погоджується з висновками суду другої інстанції, що аналогічно відсутній борг за 2001 р. у відповідача по податку з власників транспортних засобів, оскільки з аналізу таблиць в актах перевірки ДНІ в м. Івано-Франківську за №17-2/156 від 01.02.2005 року та за №17-0-179 від 20.04.2006 року (а.с.23) вбачається лише несвоєчасне погашення платником податків узгоджених сум податкового зобов’язання.

Податковим органом не доведено несплату відповідачем задекларованих платежів по податку з власників транспортних засобів в сумі 291.62 грн. тому судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволені позову в цій частині та в частині стягнення нарахованої пені по особовому рахунку на суму 18,56 грн.

Щодо стягнення пені на суму несплаченого податкового боргу на суму 28,52грн. та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань на суму 302,21 грн., колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити таке.

Актами перевірок ДПІ в м. Івано-Франківську за №17-2/156 від 01.02.2005 року та за №17-0-179 від 20.04.2006 року (а.с.23) встановлено несвоєчасну сплату відповідачем узгоджених сум податкових зобов’язань, внаслідок чого прийнято податкові повідомлення-рішення №2691700/0 від 14.02.2005 про застосування штрафних санкцій на суму 183,36 грн., №27001700/0 від 14.02.2005 про застосування штрафних санкцій на суму 118,85 грн. та №2951700/0 від 03.05.2006 про застосування штрафних санкцій на суму 222,24 грн.

Відповідно до п.п 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме оскарження податкового повідомлення - рішення у судовому чи адміністративному порядку.

Згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2006 року та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року по справі №4841, відповідачем оскаржено податкові повідомлення-рішення №2691700/0, №27001700/0 та №2951700/0 в установленому порядку, а тому нараховані суми фінансових санкцій не вважаються узгодженими, і відповідно не є податковим боргом.

Висновок щодо нарахованої пені на суму несплаченого податкового боргу в розмірі 28.52 грн. є аналогічним як щодо застосованих штрафних санкцій, оскільки пеня нарахована за їх несплату.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 у справі №А-6/69 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську відхилити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 у справі №А-6/69 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.