Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Смоковича М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві касаційну скаргуОСОБА_1

на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 22 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2006 року

у справі №2-а-171/06

за позовом ОСОБА_1

до відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, Державного казначейства України

про визнання неправомірними дій державного виконавця, відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2006 року ОСОБА_1(далі -ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що Київським районним судом міста Полтави 20 березня 1998 року ухвалено рішення по цивільній справі, за яким на його користь з садівничого товариства "Джерело-2" стягнуто 1037 грн. 38 коп. та на підставі якого було надано виконавчий лист.

На час поданняОСОБА_1 позову рішення Київського районного суду міста Полтави від 20 березня 1998 року державними виконавцями відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції (ВДВС) не виконано, що призвело до погіршення стану здоров'я позивача та порушення його звичного укладу життя, а тому останній в позовній заяві просив:

- визнати дії державних виконавців ВДВС незаконними та зобов'язати їх вчинити певні дії щодо виконання судового рішення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (606-14) , а саме, - стягнути на його користь з садівничого товариства "Джерело-2" 1037 грн. 38 коп.,

- стягнути на його користь з ВДВС моральну шкоду у розмірі 15000 грн. та державне мито - 17 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 12 березня 2006 року закрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовомОСОБА_1, у зв'язку з ліквідацією ВДВС, який є стороною у справі - відповідачем.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2006 року ухвалу суду першої інстанції змінено, а саме: провадження у адміністративній справі за вказаним позовомОСОБА_1 до ВДВС та Державного казначейства України закрито, як таке, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 159, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року (v0011700-76) , судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, гранично повним, ясним, чітким, обов'язково мати вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини і викладеним у послідовності, визначеним процесуальним законодавством.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали суду апеляційної інстанції повинна містити:

- зазначення встановлених обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування доказів,

- зазначення мотивів, з яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі.

У порушення вимог закону, на відміну від застосування перелічених правових норм, судом апеляційної інстанції не додержано форми судового рішення, не наведено аргументів щодо висновків про необхідність зміни ухвали суду першої інстанції (обґрунтування висновків суду, аналіз правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права), не зазначено норми, якою регламентовано підстави зміни судового рішення попередньої інстанції.

Крім того, суд касаційної інстанції констатує невідповідність змісту протоколу судового засідання від 06 червня 2006 року змісту ухвали апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2006 року щодо зазначення присутності сторін та їх представників у судовому засіданні при розгляді даної справи. Такі розбіжності у процесуальних документах є неправомірними та такими, що порушують вимоги Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та потребують усунення у порядку, встановленому законом.

Також суд касаційної інстанції звертає увагу і на, те, що в матеріалах справи є зворотне повідомлення судової повістки на ім'я ОСОБА_1, за отримання якої залишено підпис, що не належить позивачу, без відповідного зазначення особи, котра її одержала. Такі обставини не дають можливості вважати належним повідомлення позивача про розгляд справи.

Допущенні апеляційним судом порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а справа - направленню на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2006 року скасувати, справу направити до Харківського апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.