Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Бим М.Є.

суддів: Фадєєвої Н.М., Гончар Л.Я., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

при секретарі: Капустинському М.В.

за участю представника:

ВАТ "Арцизьке хлібоприймальне підприємство" – Нех І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року у справі №13/333-06-9083А за позовом відкритого акціонерного товариства "Арцизьке хлібоприймальне підприємство" до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання нечинним рішення, -

ВАТ "Арцизьке хлібоприймальне підприємство" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання нечинним рішення від 27.07.2006р. № 403 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін" Свої вимоги обґрунтовує неправомірністю застосування до позивача санкцій у вигляді вилучення в доход державного бюджету 42734,90грн. необґрунтовано одержаної виручки та 85469,80грн. штрафу, оскільки, на думку позивача, ціни на послуги зернового складу у відносинах з суб'єктами підприємницької діяльності є вільними та не підпадають під державне регулювання, посилаючись при цьому на норми Конституції України (254к/96-ВР) і Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) та інших законодавчих актів, які регулюють правовідносини між суб'єктами підприємницької діяльності по наданню послуг по зберіганню зерна.

Постановою господарського суду Одеської області від 06 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду та залишити в силі постанову господарського суду Одеської області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ВАТ "Арцизьке хлібоприймальне підприємство" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, як законну та обґрунтовану, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки зерно пшениці ІІІ і ІУ класів є об’єктом державного цінового регулювання, то позивачем безпідставно було застосовано вільний тариф, внаслідок чого позивачем було отримано необґрунтований доход.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що ціни на послуги зернового складу по зберіганню зерна, у тому числі заставного, яке знаходиться у заставі Аграрного фонду, у відносинах з суб'єктами підприємницької діяльності не підпадають під державне регулювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у липні 2006 року посадовими особами Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області (відповідачем) була здійснена перевірка ВАТ "Арцизьке хлібоприймальне підприємство" (позивача) з питань правильності застосування останнім тарифів (плати) за послуги по зберіганню зерна за період з 01.08.2005 р. по 01.07.2006 р., за результатами якої було складено акт від 19.07.2006р. № 000622, згідно якого позивачем допущено порушення дисципліни цін у вигляді завищення тарифів (плати) за послуги по зберіганню зерна, які передбачені підпунктом 14.2.4 пункту 14.2 статті 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (далі Закон №1877-ІУ (1877-15) ) з подальшими змінами, внесеними Законом від 16.06.2005 р. № 2657- IV (2657-15) , чинного на день складання акту (19.07.2006 р.) і прийняття оскаржуваного рішення (27.07.2006 р.) відповідачем - Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області.

Рішенням відповідача від 27.07.2006 р. №403 на підставі вказаного вище акту перевірки, Закону № 1877-ІУ (1877-15) та ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вилучено у ВАТ "Арцизьке хлібоприймальне підприємство" в дохід державного бюджету 42734,90 грн. необґрунтованої додаткової виручки, отриманої за надану послугу агрофірмі виробнику зерна і його власнику, яке передано в заставу Аграрному фонду, по його зберіганню, та 85469,80 грн. штрафу за завищення тарифів (плати), передбачених підпунктом 14.2.4 пункту 14.2 ст. 14 Закону № 1877-ІУ зі змінами, внесеними Законом 16.06.2005 р. № 2657- IV (2657-15) .

Згідно положень підпункту 14.2.4 пункту 14.2 ст. 14 Закону України "Про підтримку сільського господарства України" з подальшими змінами, якщо елеватор (зерновий склад, зерносховище) зберігає товар, який підпадає під визначення об'єкта державного цінового регулювання згідно із цим Законом, то тариф (ціна) на вартість такого зберігання не може перевищувати 0,5 відсотка від розміру мінімальної закупівельної ціни відповідного об'єкта цінового регулювання (за календарний місяць такого зберігання), якщо менша вартість не встановлюється постановою Кабінету Міністрів України. Як дальше зазначається в цьому підпункті Закону, Кабінет Міністрів України щорічно встановлює режим цінового регулювання вартості таких послуг:

а)ветеринарної медицини (проведення лабораторних досліджень, оформлення ветеринарного сертифіката або свідоцтва);

б)хлібної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів);

в)карантинної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів, проведення фумігації).

При цьому вартість таких послуг не може перевищувати ціни, розрахованої за 20-відсотковою нормою рентабельності до понесених витрат. Рішення Кабінету Міністрів України щодо встановлення режиму регулювання вартості окремих видів послуг мають бути оприлюднені за 30 днів до початку запровадження режиму такого регулювання.

Як цим підпунктом, так і підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 статті 3 названого Закону, в якій перелічені об'єкти державного цінового регулювання, у тому числі і пшениця, передбачено, що Кабінету Міністрів України надано право запроваджувати державне цінове регулювання усіх або деяких об'єктів, визначених пунктом 3.3 цієї статті.

Те ж саме передбачено і статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення", згідно якій Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін. Стаття 116 Конституції України передбачає, що забезпечення цінової політики належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 згаданого Закону № 1877-ІУ (1877-15) зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну закупівельну ціну та не вищому за максимальну закупівельну ціну. Держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України.

Однак, як правильно було встановлено судом першої інстанції тариф (ціна) на вартість зберігання об’єкта державного цінового регулювання, передбачений підпунктом 14.2.4 пункту 14.2 статті 14 Закону, застосовується як до переданого на зберігання зерна під заставу, так і до зарахованого до складу державного продовольчого резерву, враховуючи те, що це зерно в обох випадках є об’єктом держаного цінового регулювання.

Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини і дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог. Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції, що відповідно до ч.1ст. 226 КАС України є підставою для скасування постановленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року скасувати.

Постанову господарського суду Одеської області від 06 листопада 2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.