Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Брайка А.І.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2006 року

по справі № 2-31/7634-2006А

за позовом Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольське"

до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

про спонукання списати безнадійну податкову заборгованість у сумі 186 443,42 грн., -

У березні 2006 року Агропромислове товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольське" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про спонукання списати безнадійну податкову заборгованість у сумі 186 443,42 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 року у даній справі позов задоволено; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Сімферопольському районі списати безнадійний податковий борг по прибутковому податку з громадян у сумі 186443,42 грн., що виник станом на 03.04.2004 р. з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення ст. 9 КАС України; ст. 19 Конституції України; п. 1.3 ст. 1, п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р.; п. 4.3, п. 4.1, п. 5.5 "Порядку списання безнадійного податкового богу платників податків", ст. 68, п. 7 ст. 75 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік; ст. 70, п. 6 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9.08.2004 р. позивач звернувся до Сімферопольської МДПІ із заявою про списання безнадійного податкового боргу по прибутковому податку станом на 03.04.2004 р. Відповідно довідки відповідача від 19.08.04 р., розмір податкового боргу з прибуткового податку станом на 03.04.2004 р. становить 340 292,35 грн., у тому числі з прибуткового податку по земельним паям 136 212,82 грн., та з прибуткового податку на видану заробітну плату в сумі 204 079,53 грн. Податкова інспекція проти можливості списання безнадійного боргу по прибутковому податку не заперечувала, про що свідчить лист № 3045/10/24-0 від 19.08.04 р., але рішенням № 128/24 від 26.11.04 р. частково списала податковий борг, що виник станом на 03.03.03 р. – тільки у сумі 153 848,93 грн., на видану заробітну плату.

Таким чином не списано безнадійного боргу по прибутковому податку станом на 03.04.2004 р. на суму 186443,42 грн., що також підтверджується наявним у матеріалах справи висновком судово бухгалтерської експертизи № 16 від 24.10.2006 р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, податковий борг виник у позивача внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) у 2004 році, тобто не з вини позивача, що також підтверджується висновками торгово-промислової палати України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків відповідача про неправомірність списання безнадійного податкового боргу по прибутковому податку, який виник станом на дату форс-мажорних обставин, а не внаслідок зазначених обставин з огляду на таке.

Пункт 4 "Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001 р. № 103 (z0016-02) , доповнений підпунктом 4.6 згідно з наказом Державної податкової адміністрації № 629 від 03.11.2004 р. (z1452-04) відносно порядку списання по податку з доходів фізичних осіб, має застосовуватися тільки з 03.11.2004 р. Позивач звертався до відповідача із заявою про списання податкового боргу 19.08.2004 р.

Податкова інспекція стверджує, що дію пунктів "в" і "г" пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зупинено на 2005 та 2006 рік. Однак судами слушно зазначено, що право на списання податкового боргу виникло у позивача у 2004 році, тобто до набрання законної сили Законів України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , Таким чином, за поданою 19.08.2004 р. заявою про списання податкового боргу позивач мав право, а відповідач був зобов'язаний списати податковий борг. Відповідач порушив вказане право позивача, а тому суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2006 року по справі № 2-31/7634-2006А залишити без змін.

Справу № 2-31/7634-2006А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.