Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Брайка А.І.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 року

та постанову Господарського суду м. Києва від 30.11.2006 року

по справі № 34/167-А

за позовом Державного підприємства "Укрспецпостач"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У жовтні 2006 року Державне підприємство "Укрспецпостач" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі – відповідач / скаржник) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001312301/0 від 29.09.2006 р. яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі – Закон №2181) за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання застосовано штраф у сумі 470 000 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 06.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 року у даній справі позов задоволено та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 09.11.2005 р. було подано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток підприємств за перші три квартали 2005 року із зазначенням суми заявленої до сплати. Граничний строк сплати зазначеної узгодженої суми податкового зобов'язання (відповідно до положень підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181) – 21.11.2005 р. Інспекція вважає, що оскільки 21.12.2005 р. підприємством подано уточнюючий розрахунок з вказаного податку, в якому зазначено, що при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств допущена помилка та помилково завищено податкове зобов'язання на 4 700 000 грн., то датою погашення вказаної суми спірного податкового зобов'язання слід вважати 21.12.2005. За таких обставин, за висновком податкового органу, позивачем допущено затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 30 днів.

Відповідно до акта перевірки та на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким до підприємства за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 4 700 000 грн. застосований штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, що складає 470 000 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що штраф, передбачений підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 може бути застосований лише у тих випадках, коли платник податків фактично сплачує (погашає) суму податкового боргу із затримкою, тобто коли існує реальна заборгованість зі сплати податків і нараховується, відповідно, на погашену суму такого боргу.

Як встановлено судами, у підприємства, з урахуванням уточнюючого розрахунку, була відсутня заборгованість перед бюджетом (податкові зобов'язання) зі сплати 4 700 000 грн. податку на прибуток підприємств.

За таких обставин суди обґрунтовано дійшли висновку, що оспорюване рішення про застосування до позивача штрафу за прострочення сплати узгодженої суми податкового зобов'язання було прийнято податковим органом з порушенням норм чинного законодавства, а відтак позовні вимоги правомірно задоволені.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 року та постанову Господарського суду м. Києва від 30.11.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 року та постанову Господарського суду м. Києва від 30.11.2006 року по справі № 34/167-А залишити без змін.

Справу № 34/167-А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.