Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.І.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 11.12.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 27.03.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про перерахунок пенсії, -

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії з врахуванням щомісячної надбавки у розмірі 40% посадового окладу, відповідно до Указу Президента України від 14.07.1999 року № 847 (847/99) , надбавки за безперервну службу, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 (389/2003) , щомісячної премії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829 (829-2000-п) , 100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173 (173/2002) .

Постановою Шевченківського районного суду міста Києві від 11.12.2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27.03.2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 11.12.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 27.03.2007 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що чоловіку позивача, після звільнення з військової служби у 1955 році в запас, була призначена пенсія за вислугу років, яку після його смерті отримує позивач.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (393-92-п) при обчисленні пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби, розмір яких визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарні місяці служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією.

Згідно з вимогами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" призначені військовослужбовцям пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Перерахунки пенсії проводяться з підвищенням тих видів грошового забезпечення, що передбачені статтею 43 вказаного Закону.

Закон України "Про внесення змін до статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", яким передбачено перерахунок пенсії, вступив в законну силу з 01.01.2005 року і на правовідносини, що виникли раніше не поширюється.

Оскільки, чоловік позивача під час проходження служби не отримував надбавок, введених Указами Президента України від 14.07.1999 року № 847 (847/99) , від 05.05.2003 року № 389 (389/2003) та від 23.02.2002 року № 173 (173/2002) , а щомісячна премія у розмірі 33,3 % до 01.01.2005 року законодавством не була віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій військовослужбовцям, то підстав для їх включення в грошове забезпечення при обчисленні пенсії за законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 01.01.2005 року, немає.

Крім того, статтею 2 Прикінцевих положень Закону України від 15.06.2004 року, яким внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) передбачено, що особи, яким раніше призначено пенсії, мають право на їх перерахунок з урахуванням положень нового закону на виплату 50% перерахованої пенсії з 01.01.2005 року, а з 01.01.2006 року - 100% перерахованої пенсії з врахуванням премії в розмірах встановлених законодавством.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судові рішення без змін.

Керуючись статтями 220№, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 11.12.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 27.03.2007 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.